ГОЛОВНЕ МЕНЮ

Розлади спектру аутизму у дітей

Аутизм – це спосіб існування. Він  охоплює все: кожну подію, кожне почуття, сприйняття, кожну думку, кожний аспект життя.

Великою мірою аутизм є загадкою, малозрозумілим розладом, який ставить багато запитань і викликів для батьків та педагогів, людей, які стикаються з особливими дітьми у повсякденному житті. Тому і не дивно, що довкола нього стільки міфів і непорозумінь, суперечливих думок і поглядів.

Для кожної родини народження дитини – це радість і сподівання. Дитина росте. Рідні помічають, «не такий як всі». Приходить розчарування, смуток.

Киди піти? Де шукати порятунку?

«Коли наш син ніяк не реагував на нас, не  давав себе обійняти, не виявляв ніжності, це було так важко. Ми чулися поганими батьками, ніби чимось образили його і він відгородився від нас. Але, коли ми більше довідалися про особливості нашої дитини, про те, що він не відкидає нас, а навпаки: він нас дуже потребує, просто по-іншому сприймає цей світ, то на місце відчаю прийшла особлива любов і бажання зробити все, щоб допомогти своїй дитині» – це сповідь батьків у родині яких з’явився артист.

Дитина з аутизмом приходить у цей світ «нетиповою», вона відрізняється від інших способом сприйняття та опрацювання інформації про світ загалом і про людські стосунки. При такому «аутичному» способі сприйняття інформації цей світ постає для дитини незрозумілим і непередбачуваним. Тому так важливо, щоб її зустріли люди, які будуть її розуміти і будуть намагатися зробити цей світ зрозумілішим для дитини, а відповідно допомогти освоїтися і адаптуватися їй у цьому світі. І без батьків, без цих люблячих, турботливих посередників дитина не зможе дати собі ради.

Нині таких дітей стає дедалі більше. Попри те, що ці діти дуже різні, у їхніх ситуаціях є багато спільного. Багато з них лікуються з діагнозами: ЗПР, органічне ураження ц.н.с., дитяча шизофренія і т. і. Ось чому прийшов час поговорити про аутизм.

У багатьох західних країнах за останні десятиліття помічено кілька разове збільшення частоти діагностики Розладів спектру аутизму (надалі РСА). Інколи це нагадувало «глобальну епідемію аутизму». Найімовірніше однією з головних причина цього явища(епідемії) є  добра освіченість  тамтешніх фахівців і батьків «особливих» дітей. Тому ці розлади точніше діагностуються і діти вчасно отримують допомогу. На даний час проблема виявлення дітей із розладами спектру аутизму в Україні є досить великою. Ця стаття покликана висвітлити деякі аспекти такої значущої проблеми як аутизм.

Раннє виявлення дуже важливе, так як вчасне втручання  у наймолодшому віці є надзвичайно важливим для ефективності таких втручань. Діагноз : розладів спектру аутизму може бути встановленим
після комплексного обстеження дитини мультидисциплінарною командою фахівців: психіатром, психологом, логопедом, педагогом-вихователем.

Що таке розлади спектру аутизму?

Це широкий спектр різних форм розладів, об’єднаних спільними характеристиками, а саме: труднощами у побудові соціальних стосунків, спілкуванні та особливою стереотипністю поведінки.

Поняття спектру підкреслює, що всі характеристики можуть бути виражені по різному і що в групі таких дітей можливі дуже різні ступені важкості цього розладу. Важко відшукати хоча б двох дітей з однаковими симптомами аутизму. І якщо говорити про спектр та крайні форми вираженності симптомів, то це, з одного боку, соціально ізольовані немовні діти з вираженою інтелектуальною недостатністю, а з іншого – діти з високим інтелектом, розвиненою мовою, але дуже обмеженим колом інтересів та труднощами  у спілкуванні і встановленні стосунків.
РСА є доволі поширеними і бувають не частіше,  аніж, інші, більш відомі дитячі розлади, от як, наприклад, цукровий діабет, с-м Дауна чи ДЦП. Поширеність розладів спектру аутизму  загало становить 2-6 випадки на 1000 дітей. При чому для «класичного»  раннього дитячого аутизму характерна середня частота виявлення 1-2  на 1000. Співвідношення хлопців і дівчат є приблизно 4:1.

Причини аутизму на сьогоднішній день не встановлені. Існує кілька гіпотез, кожна з яких має право на життя.
Ні в кого не викликає заперечень той факт, що причини РСА пов’язані з особливостями будови і функціонування мозку.

За однією із гіпотез, при аутизмі мозок з генетичних причин сформований так, що інформація про навколишній світ  та соціальні стосунки обробляється та синтезується особливим способом, що спричиняє відповідні особливості його функціонування, а отже поведінки та розвитку дитини.
Існує так звана « Стовбурова» теорія, згідно якої симптоми аутизму пов’язані з порушеннями регуляції входу сенсорної інформації в мозок на рівні такої структури як стовбур. Тобто сенсорні подразники( звуки, дотик та ін.), які для більшості людей є нормальними, для людей з РСА є надпороговими, а від так пере- збуджують їх, викликають дискомфорт, тому такі діти, щоб запобігти дискомфорту,  наприклад, затуляють вуха, уникають зорового контакту, протестують проти певного виду їжі і таке інше.  Гіперчутливий канал «вимикається» і тоді дитина може поводитися немов глуха, ігнорувати більшість звуків. Навпаки інші канали, які є надчутливими , навпаки, можуть стимулюватися з метою «врівноваження», для досягнення суб’єктивного комфорту: це можуть бути стереотипні розгойдування, підскакування, гра з водою чи з шнурочками.

За іншою гіпотезою інформація, що надходить до мозку людини з розладами спектру аутизму обробляється в особливий спосіб, а саме «включається» лише один канал, а інші канали нібито вимкнені. А це означає, що увага дуже вузько зосереджується на конкретних деталях, а все інше залишається ніби поза полем зору, що проводить до неповного сприйняття світу, коли реєструється лише частина інформації, а інша ігнорується. Іншими словами «файли» з інформацією не мають ніякого зв’язку між собою. Немає цілістної картини світу, що необхідно для нормального розвитку. Розвиток мовлення є наслідком того, що дитина інтегрує почуте слово з візуальною інформацією щодо тієї ситуації де воно було вжито. Брак цих здатностей й зумовлює соціальні мовленеві і комунікативні дефіцити дитини з РСА.

Так дитина не спілкується ні з рідними, ні з однолітками, не здатна спитати чи відповісти на прості запитання, але при цьому може точно повторити рекламу, що складається із кількох речень, продекламувати довжелезний вірш, почутий по радіо.

Ще одна теорія, так звана амигдальна теорія, говорить про порушену функцію такої структури мозку як мигдалик, що є своєрідним емоційним центром. У дітей з РСА мигдалеподібне тіло не зосереджує увагу дитини на соціальних стимулах, і відповідно дитина сприймає людей , як інші об’єкти навколишнього світу, «по частинам».
У таких дітей не має наслідування соціальної поведінки людей, відповідно порушується процес розуміння людей та не виникає потреби до спілкування  та контакту. Така дитина не розуміє поведінку інших людей, їх емоції.
Отже  світ для дитини з РСА постає непередбачуваним, незрозумілим, фрагментарним. Звичайно таке світосприйняття викликає страх. Невпевненість, що в свою чергу викликає бажання окреслити свою територію, зробити свій простір незмінним, підкорити певній стереотипній послідовності.

Сенсорні подразники викликають дискомфорт, тому хочеться закрити вуха, заплющити очі, кудись сховатися.
Люди і стосунки між ними також незрозумілі і непередбачувані для аутиста, тому виникає потреба обмежити контакти зними або зробити їх стереотипними, підкореними певній стереотипній послідовності. Діти з РСА не дивляться в очі, не радіють близьким і таке інше.

Який прогноз при РСА?

З огляду на широкий спектр аутизму не можна однозначно говорити про прогноз – він дуже індивідуальний у кожному випадку і залежить від важкості, форми РСА і ступеня супутньої патології. Загалом для високо функціонального аутизму передбачають добрий розвиток мови, можливість вчитися в ЗОШ, здобути професійну освіту, працевлаштуватися у дорослому віці. Попри «аутичні особливості», які залишатимуться і у дорослому віці, зумовлюючи труднощі в соціальних стосунках, для цих людей реально жити біль-менш самостійним життям. Прогноз для важких форм аутизму із супутньою розумовою відсталістю менш оптимістичний. Такі діти потребують постійної опіки. Між цими двома крайніми варіантами прогнозу є великий спектр потенційних шляхів розвитку. Слід пам’ятати, що прогноз також залежить від тих реабілітаційних заходів, які будуть надані особі, адже крім прогнозу розвитку, існує також прогноз якості життя, який в свою чергу залежить від нашої обізнаності з приводу аутизму і ефективності допомоги.

 

Стаття написана при використанні книжки О.Романчука «Розлади спектру аутизму в запитаннях та відповідях». Науково-популярне видання.2009р.

Для написання статті використані матеріали книжки О. Романчук     «Розлади спектру аутизму в запитаннях та відповідях». 2009р.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

ГОЛОВНЕ МЕНЮ