Архів за місяць 26/09/2018

Авторadmin_opnl

Як виявити інфаркт і що робити при серцевому нападі: коментує експерт

Згідно зі статистикою Всесвітньої організації охорони здоров’я, хвороби серця забирають понад 17 мільйонів життів щороку по всьому світу. Напередодні Світового дня серця розказуємо про основні ознаки інфаркту міокарду та серцевого нападу, при яких треба негайно викликати екстрену допомогу.

 

ІНФАРКТ МІОКАРДА: ПРИЧИНИ І СИМПТОМИ

Інфаркт міокарда – це ураження серцевого м’яза, викликане гострим порушенням його кровопостачання. При цьому уражена частина м’яза відмирає, тобто розвивається її некроз. Загибель клітин починається через 20-40 хвилин з моменту припинення кровотоку.

«Найпоширеніша причина інфаркту – це стеноз або звуження судин. Він може утворюватися повільно. Серце адаптується до цього – виростають дрібні судини, відбувається компенсація. Хворий приймає ліки, і йому стає краще. Але настає момент, коли відбувається запалення цього звуження. Це призводить до утворення тромбу, і судина, що два роки звужувалася, за кілька хвилини повністю перекривається тромбом. Кровотік припиняється. Це різке закриття судини призводить до відсутності постачання крові у частині серцевого м”яза. Ці наслідки називаються інфарктом міокарду», – розповідає Максим Соколов, член правління Асоціації інтервенційних кардіологів України, спеціаліст експертної групи з кардіології та кардіохірургії Міністерства охорони здоров’я України.

Майже завжди ознаки інфаркту міокарда:

  1. Інтенсивний постійний біль за грудиною.
  2. Біль не припиняється після прийому нітрогліцерина.
  3. Тривалість болю більше 15 хвилин.

При таких симптомах необхідно негайно телефонувати 103.

«Головне завдання при інфаркті – максимально швидко відкрити заблоковану судину. Якщо це зробити за 2 години, то інфаркт не встигає завдати великої шкоди міокарду (серцевому м’язу). Відповідно до європейських протоколів лікування, стентування (заміна пошкодженої судини) мають проводити у перші 2 години контакту пацієнта з медичним персоналом (максимум 12 годин від початку симптомів). З часом шкода стає все більшою, а якщо взагалі не відкрити судину, то 20% пацієнтів помирають, а половина з тих, хто виживає, залишаються інвалідами», – говорить Максим Соколов.

 

ЯК ВИЯВИТИ СЕРЦЕВИЙ НАПАД І КОЛИ ВИКЛИКАТИ 103

Стенокардія (серцевий напад, як звикли називати цей стан пацієнти) може перерости в інфаркт міокарда.

Стенокардія напруги – стан, який поступово розвивається через формування атеросклеротичних бляшок в судинах серця.

Серцевий напад (напад стенокардії) виникає під час фізичного навантаження  за рахунок невідповідності між підвищеною потребою серця в кисні і можливістю його доставити через звужені серцеві судини (стеноз). Тобто серце не отримує достатньо кисню.

Симптоми серцевого нападу

Ознаки серцевого нападу – біль (відчуття тяжкості, тиску, печіння), який:

  • виникає внаслідок фізичного навантаження, підвищення частоти серцевих скорочень;
  • виникає (локалізується) за грудиною і/або у лівій половині грудної клітки;
  • «віддає» у руку, під лопатку, нижню щелепу або шию зліва (спостерігається не у всіх випадках);
  • зникає через 2-3 хвилини після припинення фізичного навантаження або прийому нітрогліцерину.

Що робити при серцевому нападі:

  1. Припинити фізичне навантаження, заспокоїтися.
  2. Зателефонувати своєму лікарю. Лікар може призначити прийом нітрогліцерину.

Якщо напад не вдається зняти протягом 15-20 хвилин – терміново телефонуйте 103. Викликати екстрену допомогу також треба, якщо:

  • біль постійний та стає інтенсивнішим;
  • біль хвилеподібно повторюється у стані спокою;
  • виникає різка слабкість, відчуття страху;
  • частішає пульс;
  • різко коливається артеріальний тиск.

Якщо є хоча б один із цих симптомів – негайно звертайтесь за медичною допомогою. Серцевий напад, який триває понад 15-20 хвилин, може перерости в інфаркт міокарда.

За інформацією МОЗ

Авторadmin_opnl

Що треба знати про порушення мозкового кровообігу (інсульт)

В Україні серцево-судинні захворювання є причиною 67% усіх смертей. Тобто практично кожен третій українець помирає від інфаркту, інсульту чи їх ускладнень. Напередодні Світового дня серця у рамках інформаційної кампанії “Здорове серце” розказуємо про основні ознаки мозкового інсульту, при яких треба негайно викликати екстрену допомогу.

ІНСУЛЬТ: ПРИЧИНИ І ВИДИ

Інсульт – це гостре порушення мозкового кровообігу, внаслідок якого виникає пошкодження частини головного мозку. Інсульт найчастіше є ускладненням гіпертонічної хвороби і розвивається на фоні різкого підвищення артеріального тиску.

Існують два різновиди інсульту:

  • геморагічний, який викликаний розривом мозкової артерії;
  • ішемічний, при якому артерія, що постачає кров у мозок, закупорюється тромбом або спазмується.

 

ГОЛОВНІ ПРОЯВИ ІНСУЛЬТУ

Прояви при появі інсульту залежать від частини мозку, який постраждав.

Зазвичай при інсульті спостерігаються такі симптоми:

  • людина не може посміхнутися, при цьому зазвичай опускається куток губ;
  • постраждалий не може нормально говорити: вимова нерозбірлива та плутана;
  • людина не може підняти руки вгору або одна рука занадто слабка і не ворушиться;
  • виникає слабкість або оніміння в правій або лівій частині тулуба та кінцівках.

Зверніть увагу, що іноді інсульт може проявитися тільки інтенсивним головним болем.

Якщо ви помітили хоча б один із цих проявів, особливо після епізоду підвищеного артеріального тиску, негайно викликайте екстрену допомогу! Що швидше пацієнту нададуть фахову допомогу, то більші його шанси уникнути важких ускладнень.

Інформаційна кампанія “Здорове серце” підготовлена у партнерстві зі спільним проектом МОЗ України та Світового банку “Поліпшення охорони здоров’я на службі у людей”.

Авторadmin_opnl

ЗАПИТАННЯ-ВІДПОВІДІ стосовно медичної реформи

 
  • Як реформа подолає хабарі під час працевлаштування?

     

    Нова модель фінансування допоможе збудувати систему, де пацієнт голосує «гривнею» за лікарні з кращими лікарями, медичним персоналом, обладнанням. Більше фінансування отримає медичний заклад, який обирають більше пацієнтів.

    Українці звертаються до того лікаря і тієї лікарні, про яку кращі відгуки, де краще ставлення медичного персоналу та краще лікування. Тільки сьогодні пацієнти платять із власної кишені.

    Після впровадження реформи платити за кожну послугу в рамках державної гарантованої програми буде держава. За таких умов уже лікарні будуть змагатися за кращих лікарів та медперсонал, пропонуючи більші зарплати та кращі умови роботи. 

    Звісно, щоб система запрацювала, необхідний час. Однак саме такий механізм дозволить врешті-решт усунути корупційну складову під час працевлаштування до комунальних медичних закладів.

     

  • Що включає первинна медична допомога?

     

    Сімейний лікар:

    – спостерігає за станом здоров’я пацієнтів із допомогою різних досліджень, діагностує та лікує найбільш поширені хвороби, травми, отруєння, патологічні, фізіологічні (під час вагітності) стани; 

    – супроводжує пацієнтів із хронічними захворюваннями; 

    – надає невідкладну допомогу; 

    – направляє пацієнта для надання йому вторинної (спеціалізованої) або третинної (високоспеціалізованої) меддопомоги; 

    – проводить профілактику: вакцинацію, огляди та дослідження пацієнтів з груп ризику; 

    – консультує. 

    Сімейний лікар може спостерігати неускладнену вагітність та спостерігати за здоровою дитиною відповідно до вікових особливостей та потреб. А також надавати окремі послуги паліативної допомоги. Наприклад, оцінити ступінь болю, призначити та виписати рецепт на наркотичні засоби, психотропні речовини для лікування больового синдрому.

    У рамках первинної медичної допомоги пацієнти гарантовано і безкоштовно можуть отримати: 

    – Загальний аналіз крові з лейкоцитарною формулою

    – Глюкоза крові

    – Загальний холестерин

    – Аналізи сечі

    – Загальний аналіз сечі

    – Електрокардіограма (ЕКГ) у стані спокою

    – Мікроскопія харкотиння

    – Швидкі тести на ВІЛ, вірусний гепатит, сифіліс

    Сімейний лікар призначає ліки та виписує рецепти, за якими у тому числі можна отримати препарати за програмою відшкодування вартості ліків, що буде поступово включати все більше і більше захворювань та препаратів, а також оформлювати довідки, лікарняні листки.

     

  • Чи не буде головний лікар при широкій автономії більш схильний до корупції?

     

    Медичні заклади працюють як бюджетні установи за радянськими нормами через вертикальне управління. Завдяки закону ухваленому Закону про автономізацію медичних закладів лікарні можуть вільно господарювати, у тому числі підписувати контракти, мати свій рахунок та встановлювати рівень заробітної плати без прив’язки до тарифної сітки.

    Разом з тим законопроект №6327 змінить принцип фінансування лікарень. Більше грошей отримає не той заклад, де більше ліжко-місць, а той, що надає більше якісних послуг. У таких умовах головний лікар мусить стати ефективним управлінцем, розвивати свій заклад. 

    Тому важливо, щоб місцева громада, яка є власником медичного закладу та фактично наймає головного лікаря, вимагала якісних послуг у лікарні. 

    Крім того, головні лікарі будуть обиратися на відкритих конкурсах за участі громадськості та представників місцевої влади. Контракт з головним лікарем буде мати обмежений термін.

     

  • Для чого потрібна Національна служба здоров’я?

     

    Національна служба здоров’я України — центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державних фінансових гарантії медичного обслуговування населення.

    НСЗУ не володітиме коштами, які виділяються з держбюджету на оплату послуг медичного обслуговування населення. Гроші акумулюватимуться в державному бюджеті та зберігатимуться на казначейських рахунках. 

    Національна служба здоров’я буде оператором, який контрактуватиме закупівлю медичних послуг та укладатиме договори з медичними закладами і лікарями-ФОП.

    Модель НСЗУ має найменші корупційні ризики, оскільки як центральний орган виконавчої влади підконтрольна Рахунковій палаті, Державній аудиторській службі, а також антикорупційним органам — Національному антикорупційному бюро та Нацагентству з питань запобігання корупції.

    НСЗУ контролюватиме якість послуг на рівні медичної допомоги та дотримання умов договору.Якщо йдеться про лікарську помилку, то тут контроль залишається за органом, який надає ліцензію — за МОЗом. Якщо йдеться про якість обслуговування — це компетенція НСЗУ. 

    Наприклад, замість 4-місної палати, як це прописано в договорі, пацієнта поклали в 6-місну, або сказали, що немає ліків, хоча вони повинні бути, оскільки за них сплачені бюджетні кошти і вони входять до стандарту лікування. Тобто НСЗУ укладає договір і перевіряє його виконання, так само, як страхова компанія перевіряє виконання умов страхового договору.

     

  • Я анестезіолог в ЦРЛ, люблю свою роботу, ненавиджу «подяки», маю двох дітей. Скільки я отримуватиму і як це рахуватимуть?

     

    З 2019 року усі спеціалізовані та високоспеціалізовані медичні заклади будуть фінансуватися за новим принципом. Національна служба здоров’я буде перераховувати медзакладам гроші за надану послугу за затвердженими тарифами, єдиними для всієї країни. У тарифі на послугу врахують усі витрати на її надання, у тому числі — оплата праці медичного персоналу. 

    Згідно із законопроектом №6327 у тариф закладається оплата праці медичних працівників не менша за 250% середньої заробітної плати в Україні за липень року, що передує року, в якому будуть застосовуватися тариф. Якби тарифи затверджувалися у 2017 році, це було б 13 400 грн без урахування податків.

    При цьому реформа передбачає відмову від тарифних сіток та вільне формування ринку зарплат у комунальних медичних закладах**. Тобто кожен медичний працівник домовлятиметься з керівництвом комунального медичного закладу про рівень заробітної плати в індивідуальному порядку, як це відбувається, наприклад, в приватних клініках.

     

  • За якими принципами будуть розраховуватися єдині тарифи на медичні послуги, які декларує МОЗ?

     Будь-яка послуга має свій код та набір коефіціентів, за якими розраховується її оплата. Тариф на надання первинної медичної допомоги складається з двох частин: ставки на оплату медичної послуги та ставки на оплату діагностичних послуг.

    Для сімейного лікаря тарифи на дітей до 5 років або людей віком 65+ будуть вищі, ніж на молодь, яка потребує менше уваги лікаря.

    Тарифи на спеціалізовану та високоспеціалізовану медичну послугу розраховуються за так званими діагностично-спорідненими групами. Вони враховують ускладнення, супутні послуги тощо. Триває розробка класифікатора послуг за підтримки Світового Банку. 

    Тариф включатиме усі видатки для надання медичної послуги:

    – робота лікаря(-ів), медсестер та іншого персоналу;

    – комунальні видатки;

    – витратні матеріали та ліки;

    – амортизація обладнання;

    – адміністративні видатки тощо.

     

  • Чи будуть медичні послуги оплачуватися наперед?

     

    Методика розрахунку тарифів і коригувальні коефіцієнти будуть затверджуватися Урядом за погодженням Міністерства охорони здоров’я.

    Національна служба здоров’я України буде оплачувати надані медичні послуги та лікарські засоби за програмою медичних гарантій на підставі інформації та документів, що внесені надавачем медичних послуг до електронної системи охорони здоров’я eHealth.

    Надавач медичних послуг складатиме звіт в електронній системі охорони здоров’я eHealth, де зазначатиме обсяг наданих пацієнтам медичних послуг та лікарських засобів.

    Оплата тарифу за надані медичні послуги та лікарські засоби здійснюється в порядку черговості надходження таких звітів.

    На умовах попередньої оплати буде фінансуватися надання медичних послуг та лікарських засобів у випадках, встановлених Кабінетом Міністрів України.

     

  • Що таке електронна система охорони здоров’я e-Health?

     

    E-Health — електронна система, яка допомагає пацієнтам отримувати, а лікарям — надавати якісні медичні послуги. Завдяки цій системі Національна служба здоров’я контролюватиме, наскільки ефективно витрачаються виділені на охорону здоров’я державні кошти, і запобігатиме зловживанням. 

    e-Health буде впроваджуватися поступово, протягом кількох років. Перший етап — первинна медична допомога: сімейні лікарі, терапевти та педіатри. 

    Пацієнти укладатимуть декларації із обраними лікарями, і лікарі реєструватимуть їх у системі. НСЗУ зможе оплачувати лікарю ведення кожного пацієнта. А пацієнт отримає гарантовані державою безоплатні медичні послуги. Так eHealth допоможе реалізувати принцип «гроші ходять за пацієнтом». 

    У майбутньому eHealth дасть можливість швидко отримати свою медичну інформацію, а лікарям — правильно ставити діагноз з урахуванням цілісної картини здоров’я пацієнта. 

    Система замінить паперові медичні карти і довідки, які губляться. Лікарі виписуватимуть електронні рецепти, які неможливо підробити. 

    В Україні система складатиметься з центрального компонента, що відповідатиме за централізоване зберігання та обробку інформації, та медичних інформаційних систем (МІС).

    Медичні заклади зможуть обирати будь-яку медичну інформаційну систему з-поміж тих, які пройшли перевірку і підключилися до центрального компонента eHealth. При цьому комерційні МІСи гарантовано надають базовий пакет електронних сервісів. Із повним переліком МІСів можна ознайомитися на сайті eHealth. 

    Систему eHealth розробляє та впроваджує Проектний офіс, створений громадськими організаціями Transparency International Ukraine та Всеукраїнська мережа ЛЖВ. Систему створюють українські ІТ-фахівці коштом міжнародних донорів — Світового банку, урядів США та Канади, Глобального Фонду та інших. Проектний офіс співпрацює з Міністерством охорони здоров’я на основі Меморандуму. За експлуатацію eHealth буде відповідати створене з цією метою державне підприємство.

     

  • Що зміниться для сімейного лікаря з 1 січня 2018 року?

     

    – Перехідний період на нову систему фінансування — до 2020 року. У цей час зберігається та поступово зменшується фінансування на пацієнтів, які були приписані до сімейного лікаря раніше, та зростастає частка пацієнтів, які уклали декларацію. 

    – Середня ставка для сімейного лікаря за приписану людину у 2018 році — 370 гривень. 

    – Лікар первинної ланки матиме окремий бюджет на аналізи для пацієнтів.

    – Річний тариф за літню людину (65+) та малюка — вдвічі більший за тариф на чоловіка 25 років.

    – Лікар первинної ланки може діяти в статусі ФОП, ліцензійні умови спрощено. У такому випадку бюджет на підтримку пацієнтів піде напряму на його рахунок.

    – Якщо лікар працює як найманий працівник, він домовляється про зарплату з керівництвом.

    Власний прибуток лікаря ефективної сімейної практики з 2000 пацієнтами в статусі ФОП — до 18 тисяч гривень, медсестри — до 12 тисяч гривень. При цьому у групових практик менші витрати і більші доходи.

     

  • Який дохід на практику отримуватиме лікар первинної медичної допомоги?

     

    Тариф на медичні послуги з надання первинної медичної допомоги складається з двох частин: ставки на оплату медичної послуги та ставки на оплату діагностичних послуг, у тому числі лабораторних досліджень. 

    У бюджетній резолюції, яка була ухвалена парламентом у липні 2017 року, закладена сума середнього тарифу у 370 гривень на рік. Стільки буде отримувати лікар первинної ланки за кожного пацієнта. 

    При цьому середній тариф коливається в ту чи іншу сторону, залежно від різних факторів. Наприклад, якщо серед пацієнтів будуть діти до 5 років або пенсіонери у віці 65+, тариф буде майже вдвічі вищим.

    Це означає, що лікар первинної ланки буде отримувати в рік близько 700 тисяч гривень на свою практику, якщо набере максимальне рекомендовну кількість пацієнтів у 2 тисячі осіб. Це разюче відрізняється від суми в 210 гривень, яку використовували для попередніх розрахунків. 

    У бюджетній резолюції закладена сума на 2019 рік — за кожного пацієнта в середньому по 450 гривень в рік. Планується, що з року в рік ця сума буде поступово збільшуватися.

    Лікарем первинної ланки може бути сімейний лікар, педіатр або терапевт. Ці лікарі можуть стати фізичною особою-підприємцем (ФОП) та відкрити власну практику, а також об’єднуватися з іншими лікарями в амбулаторії чи центри первинної медичної допомоги, щоб оптимізувати витрати. 

    Також лікарі первинної медичної допомоги можуть бути найманими працівниками в комунальних закладах первинної медичної допомоги. У цьому випадку лікар домовляється про заробітну плату з адміністрацією закладу, відповідно до кількості пацієнтів, яких він задекларує. При цьому тарифні сітки, що діють зараз, не будуть застосовуватися.

     

  • Як будуть фінансуватися інфекційні відділення, а також робота таких спеціалістів як, наприклад, патологоанатоми?

     

    Заходи боротьби з епідеміями, проведення медико-соціальної експертизи, діяльність, пов’язана з проведенням судово-медичної та судово-психіатричної експертиз, та інші програми в галузі охорони здоров’я, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій будуть фінансуватися окремо за рахунок Державного бюджету України. Буде створений окремий перелік таких програм, який затвердить Кабінет Міністрів.

    Інфекційні відідлення будуть фінансуватися так само, як і інші стаціонари — за надані послуги. Витрати на паталогоанатомічне бюро мають входити у загальні витрати закладу, якщо ці відділення є їх підрозділами. 

    Така норма передбачена у законопроекті №6327.

     

  • Хто буде ініціатором укладення договору з сімейним лікарем?

     

    Громадянин може обрати будь-якого сімейного лікаря, незалежно від місяця проживання чи реєстрації. 

    Ініціатором укладання декларації може бути як лікар, так і громадянин. У кожного своя зацікавленість: у лікаря — кількість контрактів (від цього залежатиме його заробітна платня); у громадянина — бажання мати доступ до медичної допомоги, у якому допоможе особистий лікар.

     

  • Чи не суперечить реформа статті 49 Конституції України?

     

    У державних і комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога надається безоплатно. Безоплатність, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 29 травня 2002 р. No 10- рп/2002 означає, що особа не повинна відшкодовувати вартість медичної допомоги ні у вигляді будь-яких платежів, ні у будь-якій іншій формі, незалежно від часу надання медичної допомоги. Не забороняється за окрему плату надавати громадянам медичні послуги, які виходять за межі медичної допомоги.

    Згідно із законопроектом №6327 меддопомога завжди і в повному обсязі надається громадянам за рахунок коштів державного бюджету. На первинному рівні та в разі настання екстреної ситуації держава оплачуватиме 100% всього необхідного лікування та, що важливо, медикаментів. Первинна медична допомога покриватиме близько 80% усіх звернень за медичною допомогою.

    На вторинному і третинному рівнях держава гарантує 100% оплату медичної допомоги та інших медичних послуг та лікарських засобів, що входять до лікування та визначені програмою медичних гарантій.

    Законопроект №6327 не передбачає стягнення з громадян жодної плати за необхідну їм медичну допомогу.

     

  • Чи не призведе медреформа до закриття лікарень і скорочення медичних працівників?

     

    У законопроектах про медреформу немає жодного слова про закриття лікувальних закладів чи скорочення медперсоналу. На першому етапі реформи Національної служби здоров’я укладе договори з усіма лікарнями, щоб ніхто не залишився без медичної допомоги. Але з часом конкуренція і принцип «гроші йдуть за пацієнтом» призведуть до впорядкування мережі медзакладів — малопотужні, погано оснащені і мало завантажені лікарні, де просто небезпечно лікуватись, будуть перепрофільовані під реальні потреби населення — на реабілітаційні, діагностичні центри, хоспіси. 

    Найкращі лікарні будуть додатково технічно та кадрово підсилені, щоб кожен, хто до них звертається, мав можливість отримати якісну медичну допомогу. Без роботи можуть залишитись лише ті, до кого не захочуть йти люди. Хороший лікар завжди матиме потік пацієнтів і достойні гроші за свою роботу! Реформа сприятиме тому, що лікарі конкуруватимуть за пацієнта.

    Впорядкуванням мережі лікувальних закладів опікуватиметься місцева влада. Місцеві громади мають вирішити, які з них потрібно підсилити, а які перепрофілювати. 

    У рамках утворення госпітальних округів МОЗ визначає норми навантаження та види медичної допомоги, які будуть надаватися в основних лікарнях госпітальних округів. Завдяки децентралізації місцеві бюджети мають достатньо коштів для того, щоб покращити мережу медзакладів, створити належні умови для роботи лікарів, відремонтувати дороги до лікарень. Держава зі свого боку виділить додаткові гроші на підсилення потужних закладів та перепрофілювання слабких та малозавантажених.

     

  • Чи залишатимуться вузькі спеціалісти при поліклініках?

     

    Медичні заклади самі вирішуватимуть, які спеціалісти їм потрібні для надання замовлених державою послуг. За досвідом інших країн, можна очікувати поступове зменшення запитів до вузьких спеціалістів паралельно з підвищенням кваліфікації сімейних лікарів.

    Також варто зазначити, що перспективним є перекваліфікація вузьких спеціалістів до лікарів загальної практики. У такому випадку лікар зможе надавати і послуги первинної медичної допомоги (і мати гідний стабільний дохід) і, за наявності необхідного обладнання, надавати профільні послуги.

    Сімейні лікарі з додатковою спеціалізацією будуть користуватися додатковим попитом з боку пацієнтів з відповідними хронічними захворюваннями. Особливо це стосується кардіологів, пульмонологів, гастроентерологів.

     

  • Чи буде сімейний лікар виїжджати на виклики пацієнтів?

     

    Лікар первинної меддопомоги (сімейний лікар, педіатр, терапевт) на власний розсуд приймає рішення про надання окремих послуг за місцем проживання або перебування пацієнта або телефом чи по Інтернету. 

    Вік пацієнта, віддаленість його місця перебування від місця прийому сімейного лікаря чи відсутність у пацієнта коштів на проїзд не можуть бути єдиними підставами для виклику та виїзду лікаря. 

    Рішення залишається за лікарем.

     

  • Як фінансуватиметься стоматологія, лабораторна служба, рентгенологи, флюорографія?

     

    Стоматологія, окрім екстреної та дитячої, не буде оплачуватися Національною службою здоров’я України.

    Лабораторні аналізи, рентгенологія, флюорографія не є послугами самі по собі. Але вони є частиною майже всіх послуг, які оплачує НСЗУ. Витрати на них є частиною тарифів відповідних послуг.

     

  • Чи сплачуватиме Національна служба здоров’я за послуги приватним лікарням?

     

    Якщо приватна лікарня укладе договір на надання медичних послуг населенню з Національною службою здоров’я, вона буде отримувати кошти за єдиними тарифами, які є однаковими для всіх медичних закладів, незалежно від форми власності.

     

  • Які медичні послуги та ліки оплачуватимуться з держбюджету, а які – з місцевих бюджетів?

     Національна служба здоров’я України за програмою медичних гарантій оплачуватиме надання пацієнтам конкретного списку послуг з державного бюджету. Але, звичайно, будуть і послуги, які не оплачуються державою. 

    Органи місцевого самоврядування можуть створювати окремі програми місцевих бюджетів на закупівлю додаткових послуг в інтересах місцевого населення. Також органи місцевого самоврядування як власники закладів зможуть виділяти додаткове фінансування, наприклад, на оновлення технічного забезпечення медзакладів або додаткові премії медичних працівників.
     

  • Хто оплачуватиме працю медичних сестер, фельдшерів?

     

    Вартість роботи усіх медичних працівників, які беруть участь у наданні медичної послуги, буде закладена в тариф надання спеціалізованої та високоспеціалізованої медичної послуги. НСЗУ сплачує кошти за надані послуги напряму медичному закладу, а той, у свою чергу, оплачує з цих грошей роботу медичних працівників, у тому числі середнього та молодшого медперсоналу — медичних сестер, фельдшерів тощо.

  • Чи може сімейний лікар відмовитися від пацієнта?

     Чи може сімейний лікар відмовити пацієнту в укладенні декларації?

    У статті 9 законопроекту №6327 чітко передбачено, що пацієнт реалізує своє право на вибір лікаря шляхом подання надавачу медичних послуг декларації про вибір лікаря первинної медичної допомоги.

    Лікарю, який надає первинні медичні послуги, забороняється відмовляти у прийнятті декларації про вибір лікаря на підставі наявності у пацієнта хронічного захворювання, його віку, статі, соціального статусу, матеріального становища, зареєстрованого місця проживання тощо, крім випадків, передбачених законодавством.

    Випадки, передбачені законом, описані в Основах законодавства у статті 34, де зазначається, що лікар має право відмовитися від подальшого ведення пацієнта, якщо той не виконує медичних приписів або правил внутрішнього розпорядку медзакладу, за умови, що це не загрожуватиме життю хворого і здоров’ю населення.

     

  • Чи будуть українці укладати договори зі спеціалістами вузького профілю, як в первинній ланці?

     

    Пацієнти підписують Декларацію про вибір лікаря тільки з сімейним лікарем або терапевтом чи педіатром. Вузькі спеціалісти у поліклініках та лікарні до 2020 року будуть працювати, як і раніше. 

    З 2020 року Національна служба здоров’я починає сплачувати за послуги на вторинній і третинній ланці, що ввійдуть в програму медичних гарантій. Ці послуги будуть надаватися безоплатно, якщо пацієнт звернувся за направленням сімейного лікаря або терапевта чи педіатра. 

    При цьому пацієнт зможе самостійно обирати вузького спеціаліста чи заклад, у якому отримає послугу. НСЗУ оплатить звернення на підставі інформації та документів, що надасть медзаклад до електронної системи охорони здоров’я. Для цього заклад складатиме звіт в електронній системі охорони здоров’я, в якому зазначається обсяг наданих медичних послуг та лікарських засобів.
     

  • Яку юридичну силу мають декларації?

     

    Підписуючи декларацію пацієнт повідомляє Національну службу здоров’я України про вибір лікаря первинної медичної допомоги. Саме тому цей документ так і називається — Декларація про вибір лікаря з надання первинної медичної допомоги. 

    На основні цієї інформації, занесеної в реєстр, НСЗУ обчислює кошти, які за контрактом має отримати медична практика, до якої прикріпився пацієнт.

     

  • Яким чином фінансуватиметься надання первинної медичної допомоги особам, які не уклали декларацій?

     

    Як тільки у вашому закладі первинної медичної допомоги розпочнеться приписна кампанія, для отримання медичної допомоги ви маєте підписати Декларацію про вибір лікаря первинної допомоги підчас першого візиту.

    Відповідно, поки ви не звернетеся по первинну медичну допомогу, держава не оплачуватиме послуги, які не надаються. Після першого ж звернення та підписання декларації з лікарем, за пацієнта починає платити держава.

    Варто пам’ятати, що якщо лікар потрапив в ситуацію, де людина потребує екстренного втручання, він має це зробити незалежно від того, чи підписав пацієнт декларацію. З 2020 року, коли медична реформа повністю запрацює, лікар не зобов’язаний надавати послуги первинної медичної допомоги людині, яка відмовляється підписувати декларацію. Оскільки з 2020 року лікарі первинної допомоги будуть отримувати гроші тільки за пацієнтів, які обрали їх своїми лікарями і підписали декларації.

    Пацієнт зможе за власний кошт купити у лікаря необхідні йому медичні послуги не підписуючи з ним декларацію. Це не є незаконним, але не регулюється державою і оцінка якості цих послуг залишиться поза системами державного контролю якості.

    За інформацією МОЗ

Авторadmin_opnl

Ігрова залежність – стара проблема сучасності

Сьогодні все частіше в нашому лексиконі з’являється словосполучення “Ігрова залежність” або не всім зрозуміле іноземне слово “гемблінг”. Ігровий розлад в міжнародній класифікації хвороб визначений як патерн ігрової поведінки, що характеризується порушенням контролю над ігровим процесом, перевищенням бажання грати перед іншою повсякденною діяльністю та інтересами, незважаючи на негативні наслідки. За літературними даними окремо розрізняють проблемний та патологічний гемблінг. Проблемний гемблінг описує ситуацію, коли гра починає серйозно заважати основним заняттям людини, міжособистісним відносинам і фінансовому стану. Патологічний гемблінг – це вже захворювання, що має свої діагностичні критерії.

Наукові дослідження свідчать про наявність у загальній популяції від 3% до 5% проблемних гравців та 1% тих, хто має вже залежність. Проблемний гемблінг більш поширений серед чоловіків та молодих людей, ніж серед жінок та людей похилого віку. В загальній популяції розповсюдженість патологічної схильності до азартних ігор серед чоловіків та жінок варіює від 2:1 до 3:1. Поширеність ігрового розладу серед людей, які мають залежність від психоактивних речовин (алкоголь, стимулятори, героїн і т.п.) за різними даними становить від 10% до 18%. Вважається, що більш тяжкий перебіг захворювання характерний для жінок – вони в 3 рази швидше втягуються в небезпечне захоплення та важче піддаються психотерапії. Залежність від азартних ігор серед підлітків та молодих людей зустрічається в 2-4 рази частіше, ніж серед дорослих. Частота проблемного та патологічного гемблінгу серед підлітків та молодих людей становить від 2,8% до 8,1%, при чому співвідношення хлопців до дівчат складає 5,7%:0,6%. Важливою особливістю щодо початку гемблінгу в ранньому віці є частий супровід його іншими психічними розладами, зокрема, зловживанням алкоголем/наркотиками, а також депресією.

Взагалі, мало хто на сьогодні може сказати, коли вперше виникли азартні ігри. Гральні кістки, ігрові автомати, рулетка, ставки на перегонах, лотереї, азартні ігри в карти покер, надмірне та довготривале використання мобільних телефонів, комп’ютерів, – це далеко не повний перелік азартних ігор, в які грає населення на планеті Земля. Існують дані, що перша письмова згадка про азартну гру – ставки на кінських перегонах (Китай, 2300 рік до н.е.). Ігри виникають у різних цивілізаціях. У Стародавньому Тибеті ігорні діаграми були накреслені на дахах храмів; у греків є міф про Зевса та Афродіту, які підкидають кості для визначення долі героя, а в «Іліаді» Гомер описував олімпійських богів, що грали у лотерею для визначення переможця бою; у Стародавньому Римі правителі заради розваги плебеїв проводили лотереї та безкоштовно роздавали квитки.
З розвитком цивілізації й виникненням великих міст, азартні ігри почали проводити на гучних базарах та в постоялих дворах. Перші ігорні будинки («саsіnо» у перекладі з італійської – будиночок) з’явилися у Римській імперії. Перший указ, який регламентував азартні ігри, був виданий в Іспанії в 1276 році королем. Він же створив першу ігорну енциклопедію, де були описані правила шахів та нард. Першою відомою жінкою, закоханою в азартні ігри, була королева Шотландії Марія Стюарт.
Дев’ятнадцяте сторіччя додало до іміджу ігорних закладів нові штрихи: з’явився якісний сервіс, став розкішним і комфортним внутрішній інтер’єр, а охорона у входу стала обмежувати доступ у казино, пропускаючи усередину громадян, що респектабельно виглядали. Азартні ігри стали модним хобі, а казино — місцем, де обов’язково було побувати кожному, хто вважав себе заможною людиною.

Початок азартних ігор в Інтернеті датується приблизно 1994-1995 рр. (у 2002 р. в Інтернеті вперше була виграна сума, що перевищувала $1 млн).

За даними ВООЗ, особа, яка має ігровий розлад, буде демонструвати протягом щонайменше 12 місяців відсутність контролю над своїми ігровими звичками та продовжувати свою ігрову активність, незважаючи на виникнення негативних наслідків на сімейне, соціальне та особисте життя, а також на освіту чи роботу.

Члени сім’ї, де є гравець, не мають право відчувати себе в безпеці, емоційно та фінансово. Важливо захистити себе від будь-якої шкоди, яка може виникнути у зв’язку з проблемою члена родини чи друга внаслідок азартних ігор. Взаємодія із такою людиною може бути виснажливою, тому необхідно використовувати свою енергію для зміни, в першу чергу, вашої власної ситуації. Необхідно пам’ятати, що дуже важко примусити члена сім’ї чи друга визнати, що його азартні ігри є проблемою, важко змусити його зупинитися грати. Не треба брати під контроль життя гравця, однак необхідно дати знати людині про ваше бажання допомогти їй, якщо така допомога потрібна. Необхідно з ним поводитися як з рівним, дозволити йому самому нести відповідальність за свою поведінку (наприклад, самостійно вирішувати питання з кредиторами та роботодавцями). Не треба допомагати гравцю брехати і обманювати, крім того, скажіть йому про негативний вплив його поведінки і на ваше життя.
Запам’ятайте! Нажаль, лікування та реабілітація далеко не завжди ефективні. Не чекайте, коли маєте ігрову залежність в родині! Краще це усвідомити коли починаючий гравець тільки входить в таке небезпечне життя!

Авторadmin_opnl

Чому виникають хвороби серця і як мінімізувати ризики

Серцево-судинні захворювання є головною причиною смертності українців. Водночас, у більшості випадків хворобам серця можна запобігти. Напередодні Світового дня серця розповідаємо про фактори ризику і профілактику серцево-судинних захворювань.

ЧОМУ ВИНИКАЮТЬ ХВОРОБИ СЕРЦЯ: ФАКТОРИ РИЗИКУ

Головні фактори ризику, які призводять до серцево-судинних захворювань:

  • надлишкова вага

Наразі кожен другий українець має різний ступінь надлишкової ваги. Це, своєю чергою, може стати причиною більшості хронічних захворювань, в тому числі й серцево-судинних.

  • підвищений артеріальний тиск

Кожен третій українець має підвищений артеріальний тиск і часто не знає про це. Підвищення артеріального тиску (артеріальна гіпертензія, гіпертонічна хвороба) виявляється у 25% дорослого населення України і належить до захворювань, які скорочують тривалість життя та призводять до інвалідності.

  • вживання алкоголю та тютюну

Зловживання алкоголем призводить до підвищення артеріального тиску, гіпертрофії серцевого м’язу, розвитку інфаркту міокарду та порушення мозкового кровообігу – інсульту. Кожен п’ятий українець курить і цим, зокрема, істотно збільшує ризики серцево-судинних захворювань.  Інтенсивне куріння з підліткового віку (понад 20 років) може скоротити життя на 20-25 років, в тому числі і через хвороби серця.

  • низька фізична активність

Достатній рівень оздоровчої рухової активності має лише 3% населення України. Недостатня фізична активність призводить до збільшення ваги та розвитку захворювань серця.

  • стрес

Стрес та тривожні стани більш ніж у 2 рази збільшують ризик серцево-судинних захворювань, а у разі хвороби – ускладнень та смерті.   

  • нездорове харчування

Головні вороги серця – це переїдання, недостатнє споживання овочів та фруктів, безконтрольне вживання висококалорійної їжі, напоїв, солі.

  • підвищений рівень цукру в крові

Високий рівень цукру в крові мають понад 2 млн українців, половина з яких не знають про це і, відповідно, не отримують необхідного лікування.

ЯК ЗБЕРЕГТИ ЗДОРОВ’Я СЕРЦЯ: ГОЛОВНІ ПРАВИЛА ПРОФІЛАКТИКИ ІНСУЛЬТУ ТА ІНФАРКТУ МІОКАРДА

1. Правильне харчування. Віддавайте перевагу овочам, фруктам, злакам, бобовим, горіхам, кисломолочним продуктам, нежирним сортам м’яса та риби. При цьому споживання жирів, масла, солодощів, алкоголю слід максимально скоротити.

2. Фізична активність. Більше рухайтеся, гуляйте на свіжому повітрі, займайтеся спортом. В середньому доросла людина повинна щодня ходити пішки на відстань не менше 3 кілометрів (або не менше 30 хвилин).

3. Стресостійкість. Уникайте стресів та вчіться справлятися з ними.

4. Здоровий спосіб життя. Відмовтеся від куріння та алкоголю.

5. Контроль тиску та рівня цукру в крові. Контролюйте свій артеріальний тиск та рівень цукру в крові. Оптимальний рівень артеріального тиску для дорослої людини становить 120/80 мм ртутного стовбчика. Для більшості людей нормальними вважаються всі показники артеріального тиску, які не перевищують 139/89. Оптимальний рівень цукру капілярної крові (при заборі крові з пальця) від 3,3 до 5,5 ммоль/л.  

6. Регулярний медогляд. Регулярно відвідуйте свого терапевта чи сімейного лікаря, з яким підписали декларацію, та вчасно проходьте профілактичні скринінги. За необхідності ваш лікар може призначити швидкий тест на тропонін. Усі послуги, які надає лікар первинної медичної допомоги, на 100% гарантовано є безкоштовними та оплачуються з державного бюджету.

За інформацією МОЗ

Авторadmin_opnl

Як тренувати мозок і покращувати пам’ять

Сьогодні кількість та різноманітність засобів для розвитку пам‘яті і в цілому когнітивних навичок вражає. У відкритому доступі онлайн-курси, різноманітні освітні програми та ресурси, які допомагають тренувати пам‘ять, здатність швидко робити розрахунки чи просто дізнаватись нову інформацію. Розказуємо про способи, які допоможуть тренувати мозок і покращувати пам’ять.

ПРО ДОДАТКИ ТА ПРОГРАМИ ДЛЯ ТРЕНУВАННЯ МОЗКУ

Чи допомагають такі додатки стимулювати розумову діяльність науковці поки точно стверджувати не можуть. В одному систематичному огляді, вказано, що більшість з таких програм не довели своєї ефективності в покращенні когнітивних навичок, які ми застосовуємо в щоденному житті (https://goo.gl/imNLP9).

Натомість доведено, що такі ігри допомагають стимулювати лише ті навички, які потрібні для виконання завдань під час гри. В одному з досліджень, в якому взяло участь близько 12 тисяч учасників, порівнювали три групи людей. Перші дві тренувались з допомогою додатків для мозку. Завданням третьої (контрольної групи) було пошук та аналіз інформації в мережі та відповіді на складні питання. Через 6 тижнів, представники перших двох груп досягли кращих результатів при виконанні запропонованих вправ. Але у них не було жодного прогресу у порівнянні з контрольною групою, коли їм довелося виконати кілька загальних тестів на розвиток пам‘яті та мислення (https://goo.gl/8ZsZFV).

Те, що такі ігри для мозку не мають особливої ефективності, не означає, що вони шкідливі. Втім, коли ми говоримо про час та користь – краще обирати іншу активність для тренування мозку від якої справді можна отримати результат.

ЯК ТРЕНУВАТИ МОЗОК

Ось кілька порад, як можна ефективно тренувати мозок:

Виходьте з зони комфорту

Виконання одноманітних задач не сприяє покращенню роботи мозку. Кращий варіант – це влаштувати мозку челендж та обрати новий незвичний вид діяльності. Вивчення іноземної мови чи освоєння музичного інструменту – чудово для цього підійдуть.

Подорожуйте та шукайте нові шляхи

Освоєння нової місцевості – це завжди хороший інструмент, щоб активувати мозок. Якщо це інша країна, ми маємо повністю переключитись та виконати незвичні завдання в новій місцевості – від пошуку шляху додому до покупок в магазині. Схожу вправу можна робити і вдома, наприклад, кожного разу змінювати шлях на роботу чи навмання гуляти вулицями. Така активність впливає на гіпокамп у мозку – місце навчання і пам‘яті.

Спілкуйтеся

Постійне спілкування – це активна розумова діяльність, зокрема концентрація уваги та стимуляція пам‘яті, а це покращує когнітивні функції. Спілкування із різними людьми допомагає зміцнити нейронні мережі сповільнює їх ослаблення в процесі старіння. Також, це посилює так званий когнітивний резерв мозку (наші можливості), і тим самим і стає на заваді деменції (https://goo.gl/bNn7CQ).

Читайте та грайте в шахи

Це прості та звичні нам речі, втім ми часто забуваємо, яку користь вони приносять. А щоб ускладнити завдання – спробуйте, наприклад, почитати нову книгу іноземною мовою, а потім обговорити її з друзями 

Пам’ятайте, наш мозок потребує тренування так само, як і наше тіло. І чим старше ми стаємо, тим важливіше слідкувати за базовими правилами здорового способу життя. Збалансоване харчування, фізична активність та повноцінний сон допоможуть тримати мозок і тіло в тонусі.

За інформацією МОЗ України

Авторadmin_opnl

Джерела клінічних настанов

Як один із кроків реформи і наближення української медицини до світових стандартів лікування і діагностики ми дозволили нашим лікарям базувати свої рекомендації пацієнтам на сучасних міжнародних протоколах.

Відтак, кожен лікар зможе упевнитися, що те, що він призначає людині – найдієвіше і найоптимальніше з відомого людству, а кожен пацієнт матиме інструмент для контролю якості медичної допомоги, що йому надається.

Світова наука не стоїть на місці і українці не мають лишатисяосторонь прогресу. Клінічні настанови, які ми вам пропонуємо, постійно оновлюються. Будь ласка, користуйтеся ними.

УНІВЕРСАЛЬНІ

НАЦІОНАЛЬНІ

СЕРЦЕВО-СУДИННІ ЗАХВОРЮВАННЯ

ТРАВМА

ОНКОЗАХВОРЮВАННЯ

НЕВІДКЛАДНА МЕДИЧНА ДОПОМОГА 

Авторadmin_opnl

Ключові зміни у лікуванні мультирезистентного та рифампіцин-резистентного туберкульозу ВООЗ в перекладі українською

У серпні 2018 року Всесвітня організація охорони здоров’я опублікувала основні ключові зміни до підходів лікування мультирезистентного туберкульозу. Оновлені та деталізовані рекомендації ВООЗ щодо лікування мультирезистентного туберкульозу будуть опубліковані до кінця 2018 року, включаючи деталізовану оцінку даних GRADE. 
ЗАВАНТАЖИТИ

Центр громадського здоров’я МОЗ України нещодавно провів телеконференцію для інформування фахівців регіональних протитуберкульозних служб щодо ключових змін у підходах до лікування мультирезистентного туберкульозу. Під час телеконференції обговорили першочергові кроки для підготовки регіонів до впровадження оновлених режимів лікування мультирезистентного туберкульозу відповідно до останніх рекомендацій ВООЗ.

Зокрема, ВООЗ рекомендує для національних протитуберкульозних програм:

  • замінити канаміцин на амікацин у корокострокових курсах лікування, не чекаючи, доки будуть використані існуючі запаси канаміцину;
  • проінформувати пацієнтів на лікуванні про відносні переваги та недоліки продовження короткострокового курсу лікування із застосуванням канаміцину;
  • посилити клінічний та мікробіологічнийй моніторинг, а також моніторинг безпеки, щоб забезпечити швидкий перехід пацієнтів на нові довготривалі курси лікування МР ТБ у випадку появи перших ознак непереносимості препаратів, ототоксичності або відсутності реакції на препарати.

Фахівці Центру громадського здоров’я будуть спільно з партнерами супроводжувати регіональні протитуберкульозні програми у належному впровадженні змін, рекомендованих ВООЗ, а також завчасно планувати внесення змін до закупівель протитуберкульозних препаратів.

Авторadmin_opnl

Психологічне забезпечення населення України: чи зможемо визнати наш досвід непозитивним?

Хаос із психологічним забезпеченням існував у країні й раніше, але був непомітним. Та настали інші часи.

Останнім часом кілька разів особисто була свідком некомпетентного обговорення в засобах масової інформації проблеми психологічного забезпечення населення України. На каналі “Київ” психотерапевт із 30-річним стажем роботи фантазував про роль та місце психотерапії в лікуванні психічних розладів, а на громадському телебаченні молодий спеціаліст-психолог, психотерапевт намагалася розповісти про сучасні погляди на посттравматичний стресовий розлад та його лікування.

Відверто кажучи, була вражена – як  зацікавленістю глядачів питаннями психічного здоров’я, враховуючи кількість та якість питань, що ставилися, так і некомпетентністю фахівців – і з досвідом, і молодого, які намагалися показати свої професійні якості. Не витримала, зателефонувала на канал “Київ”, сказала все, що наболіло за час прямого ефіру… Вислухали. Погодилися. Спланували наступні кроки. Будемо сподіватися!

Розумію хаос із психологічним забезпеченням у країні. Він існував раніше, але був непомітним, не привертав до себе увагу. Та і спеціалісти психологи були “не на слуху”. Навіщо психологи взагалі в бідній країні? Але настали інші часи. Сьогодні найактуальнішим є питання психологічної реабілітації різних верств населення (військовослужбовці, переселенці, діти, люди з вадами психічного здоров’я, інші), що привернуло увагу до компетенції даних фахівців та їх відповідальності при проведенні ними відповідних втручань.

Якщо коротко зазирнути в минулу радянську історію, то побачимо там достатню нормативну базу щодо підготовки, визначення компетенцій, атестації та працевлаштування психологів, які отримали диплом педагогічного навчального закладу за фахом “практичний психолог”. Дані фахівці за своїми компетенціями мали працювати в навчальних закладах. Дуже часто такі спеціалісти отримували другий фах – педагог. В незалежній Україні практичні психологи продовжили виконувати свої функціональні обов’язки, працюючи в школах, дитячих садочках та інших навчальних закладах. Жодного відношення такі спеціалісти до системи надання психіатричної допомоги не мали і не мають дотепер. Згідно з наказом Міністерства соціальної політики України від 25 січня 2016 року N 45 «Про затвердження змін до Випуску 80 “Соціальні послуги” Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників», завданням та обов’язком “практичного психолога” є проведення професійної діяльності, спрямованої на забезпечення здорового та безпечного психологічного, соматичного та соціального стану дітей, підлітків, молоді у процесі виховання та навчання.

Коли вводили психологів в штатний розлад закладів охорони здоров’я, то на практичних психологів була зроблена основна ставка і вони почали розширювати свої компетенції новим напрямком – надання психіатричної допомоги людям з вадами психічного здоров’я. Їм знадобилися нові знання, які вони отримували на курсах медичної психології, впроваджених за потреби на кафедрах психіатрії медичних університетів. Маючи потребу для практичної діяльності, протягом багатьох років практичні психологи проходять курси з медичної психології тривалістю від 2 тижнів до місяця. Крім того, вони один раз на 5 років вимушені проходити ще й місячні курси з практичної психології для отримання чи підтвердження атестаційної категорії зі спеціальності “Практичний психолог”.

Крім практичного психолога є психолог, який завершив психологічний факультет і, згідно з вищезазначеним наказом, його завданням та обов’язком  є вивчення впливу психологічних, економічних і організаційних факторів виробництва на трудову діяльність працівників підприємства, установи, організації з метою розроблення заходів для створення сприятливих умов праці й підвищення її ефективності; складання проектів планів і програм соціального розвитку підприємства, визначення психологічних факторів, що  впливають на працівників. Жодного відношення і такі спеціалісти до системи надання психіатричної допомоги не мали – й не мають дотепер. Але і цих фахівців також приймали певний час на роботу в заклади охорони здоров’я. Вони теж за потребою проходили місячні курси підвищення кваліфікації з медичної психології.

На початку нового століття було прийняте рішення про впровадження нової спеціальності в Україні – “лікар-психолог”. Даний спеціаліст отримує освіту в медичному університеті протягом 5 років і склав серйозну професійну конкуренцію психологам і практичним психологам, котрі працювали в медичних закладах. Завданням та обов’язком  лікаря-психолога є діяти згідно з чинним законодавством України про охорону здоров’я та з нормативно-правовими актами, що визначають діяльність органів управління і закладів охорони здоров’я; здійснювати психопрофілактику серед людей груп ризику, психодіагностику та лікування хворих соматичного і психічного профілю спільно з відповідними лікарями-спеціалістами, психологічну реабілітацію із застосуванням спеціальних методик.

Таким чином, в Україні склалася ситуація наявності 3-х, достатньо потужних, але дуже різних за підготовкою та компетенцією фахівців: практичний психолог, психолог та лікар-психолог, які однаково сьогодні претендують і надають допомогу людям з вадами психічного здоров’я. Чи коректна така ситуація? Чи відповідає вона міжнародній практиці? А може все ж таки потребує сьогодні докорінних змін з урахуванням актуальності потреби компетентних та відповідальних спеціалістів? Пришвидшує вирішення даної проблеми необхідність ефективного освоєння кваліфікованими фахівцями щорічних державних коштів, виділених на  психологічну реабілітацію військовослужбовців.

Для відповідності міжнародним стандартам та подальшого удосконалення системи психологічного забезпечення населення України необхідно змінити систему підготовки фахівців, переглянувши всі навчальні програми та кваліфікаційні вимоги за спеціальностями «Психолог», «Практичний психолог» і «Лікар-психолог» для розробки нової навчальної програми та кваліфікаційних вимог до єдиної спеціальності «Психологія» (як бакалавр). Для фахівців, які претендують набути компетенцію за спеціальністю «Клінічна психологія», розробити та впровадити порядок вторинної спеціалізації (в межах або магістерських програм, або курсів вторинної спеціалізації, протягом не менше 1,5-2 роки). Крім того, конче необхідним є проведення клінічними психологами психологічної діагностики та психотерапії за алгоритмами, передбаченими стандартами; розробка нормативів навантаження та розподілу часу при втручанні; розробка та впровадження критеріїв оцінки якості роботи клінічного психолога та відповідальності за проведене психологічне втручання. Я чітко розумію супротив тих, хто підтримував впровадження в Україні спеціальності «Лікар-психолог», тому що необхідним сьогодні є визнати цей наш досвід непозитивним. Така система не є новий велосипед, а існуюча міжнародна практика. В Україні в системі охорони здоров’я працюють менш ніж 200 таких фахівців. При прийнятті рішення необхідно врахувати всі небажані наслідки для фахівців та відпрацювати шляхи їх вирішення.

Намагання врегулювати існуючу систему психологічного забезпечення відповідним чином мало місце в 2015 році й, на жаль, тривало кілька місяців. Міністерство охорони здоров’я виступило ініціатором повернення до минулого стану так тяжко зміненої системи підготовки фахівців-психологів. Хочу акцентувати увагу, що причиною повернення, крім різних, стала неможливість для медичних університетів проводити вторинну спеціалізацію або магістерські програми для психологів (немедичних фахівців) з метою набуття спеціальності «Клінічна психологія». Але ніша ніколи не буває порожньою. Міністерство освіти та науки затвердило та надало дозвіл на впровадження магістерських програм за спеціальністю «Клінічна психологія» вже деяким освітнім закладам. Впевнена, що не є проблемою організувати в медичних університетах України замість факультетів, які проводять підготовку лікарів-психологів, кафедри з підготовки фахівців-немедиків з «Клінічної психології», які мають освіту бакалавра с питань психології.

За специфікою своєї діяльності дуже багато спілкуюся з психологами, практичними психологами і лікарями-психологами. Відверто можу сказати, що проблема не в людях, а в освіті, яку вони отримали і яка надає їм певні компетенції та повноваження. Сьогодні в Україні все більш популярними стають саєнтологи, руйнуючи розуміння понять «психіатрія» і «клінічна психологія», «охорона психічного здоров’я” і “психіатрична допомога”. Держава має врешті-решт визначитися з пріоритетами і зберегти здоров’я людей, зокрема психічне.

Автор: Ірина Пінчук

Джерело: 

Авторadmin_opnl

Розпочалась реорганізація Дніпровської психіатричної лікарні з суворим наглядом

У відповідності до оновлених вимог Закону України «Про психіатричну допомогу», пацієнтів з  ДУ «Українська психіатрична лікарня з суворим наглядом МОЗ України» переведуть у психіатричні лікарні, що розташовані ближче до місця їхнього проживання. Медзаклад приєднається до Центру психічного здоров’я у якості окремого структурного підрозділу.

ДЛЯ ЧОГО РЕОРГАНІЗОВУЮТЬ ДУ «УКРАЇНСЬКА ПСИХІАТРИЧНА ЛІКАРНЯ З СУВОРИМ НАГЛЯДОМ МОЗ УКРАЇНИ»

10 червня 2018 року було введено в дію Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо надання психіатричної допомоги», який значно розширив права пацієнтів у психіатричних закладах. Тепер пацієнти можуть самостійно звернутись до суду та отримати альтернативний висновок щодо стану свого психічного здоров’я, а раніше дозволену медичну стерилізацію без згоди пацієнта заборонено.

Закон визначає, що примусові заходи медичного характеру (не пов’язані з позбавленням волі), мають застосовуватися в закладі з надання психіатричної допомоги в межах адміністративно-територіальної одиниці проживання особи, за її бажанням.

Щоби привести діяльність психіатричних медзакладів у відповідність до міжнародних та національних нормативно-правових актів, прийнято рішення про реорганізацію  ДУ «Українська психіатрична лікарня з суворим наглядом МОЗ України» і переведення пацієнтів до лікарень, які розташовані ближче до місця їхнього проживання.

ЯК І КУДИ ПЕРЕВОДИТИМУТЬ ПАЦІЄНТІВ З ДНІПРОВСЬКОЇ ПСИХІАТРИЧНОЇ ЛІКАРНІ СУВОРОГО НАГЛЯДУ

Станом на 17 вересня, в ДУ «Українська психіатрична лікарня з суворим наглядом МОЗ України» на лікуванні перебуває 655 пацієнтів. Згідно з законом, переведення пацієнтів у лікувальні заклади за місцем проживання відбувається після того, як пацієнт висловить бажання (напише відповідну заяву).

Першими переведуть пацієнтів з Дніпровської області – у Дніпровську обласну психіатричну лікарню.

Станом на тепер, пацієнтів готові приймати у 12 психіатричних лікарнях по усій країні – там є відповідні умови, місця та медичний персонал.

КОНТЕКСТ

За радянських часів лікарня була яскравим прикладом «каральної психіатрії»: тут утримували дисидентів і примусово їх лікували від неіснуючих хвороб. З того часу змінились підходи, але навіть зараз умови перебування в цій лікарні більше нагадують тюрму, а не лікарню. Це суперечить світовим нормам і оновленим положенням законодавства України, про що неодноразово наголошували Омбудсмен та українські та міжнародні правозахисні організації.

За інформацією МОЗУ

Авторadmin_opnl

Дайджест №10: Фінансове планування закладів первинної медичної допомоги

У новому номері національної медичної стіннівки МОЗ розповідає про те, як закладам первинної медичної допомоги планувати доходи і витрати в умовах нової моделі фінансування, відповідає на поширені питання про зміни в охороні здоров’я, а керівники медзакладів діляться, як витрачатимуть кошти, отримані від Нацслужби здоров’я.

Завантажити дайджест: https://bit.ly/2Nx3bQB

Авторadmin_opnl

МОЗ України оприлюднило для громадського обговорення Стратегію розвитку медичної освіти

Зміни у медичній освіті є невід’ємною складовою трасформації системи охорони здоров’я в цілому. Підвищити конкурентоспроможність вищої медичної освіти в Україні, вивести її на якісно новий рівень і внаслідок цього – підвищити якість надання медичних послуг – дозволять системні і послідовні зміни. Вперше в історії незалежної України держава впроваджує комплексний підхід і пропонує для громадського обговорення Стратегії розвитку медичної освіти. Реалізація стратегії відбуватиметься впродовж 10 років.

ЩО ЗМІНИТЬСЯ В РЕЗУЛЬТАТІ РЕАЛІЗАЦІЇ СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ

1. Підвищиться якість вищої медичної освіти

  • Буде впроваджено нові стандарти медичної освіти.

Освітні програми мають відповідати найновішим здобуткам медичної науки. Від лікарів залежать людські життя, тому вони мають навчатися за високими стандартами, які буде розроблено з урахуванням міжнародних рекомендацій.

  • Студентів на лікарські спеціальності відбиратимуть за високими вимогами.

Встановлення високого прохідного бар’єру на вступ для майбутніх лікарів.

  • Новий кваліфікаційний іспит дозволить підвищити якість оцінювання знань студентів.

Оцінювання студентів-медиків відбуватиметься відповідно до міжнародних стандартів. Український лікар має знати не менше, ніж, до прикладу, американський чи іспанський.

  • Викладачі медуніверситетів будуть якісно підвищувати свою кваліфікацію.

Ті, хто навчають медиків, мають постійно розвиватися і тримати руку на пульсі медичної науки. Стратегія пропонує розробку комплексної програми вдосконалення кваліфікації викладачів, можливості для навчання і стажування в закордонних університетах, пошук фінансування, пошук партнерських організацій для проходження навчання, вивчення іноземних мов, участь у міжнародних конференціях викладачів та аспірантів на умовах відкритого прозорого конкурсу, підтримку викладачів, які мають публікації у журналах, що входять до Scopus та/або Web of Science.

2. Якісно зміниться післядипломна освіта

  • Нова модель інтернатури  передбачатиме справедливий розподіл на інтернатуру.

Створення національного рейтингу випускників та електронна система забезпечать чесний і прозорий розподіл на інтернатуру.

  • Буде впроваджено резидентуру для лікарів, які хочуть отримати більш глибокі знання в медичній галузі.
  • Запрацює система безперервного професійного розвитку лікарів.

Застаріла система підвищення кваліфікації трансформується в систему безперервного професійного розвитку: лікар має навчатися щороку. Де це робити і які саме навички вдосконалювати — вирішує він особисто. Відповідно до нової моделі, має відбутися демонополізація освіти, — тепер вибір місця чи організації переходить до лікаря. Визнаються: освіта, отримана за кордоном, участь у професійних семінарах та конференціях, онлайн-курси, майстер-класи та інше.

3. Ефективне фінансування та управління

  • Зміниться механізм фінансування університетів – він  базуватиметься на визначених індикаторах успішності закладів вищої освіти.

Університети, які готують кращих студентів, отримують більше фінансування. Створюючи конкуренцію за фінансування, ми підвищимо і якість освіти, і якість майбутніх лікарів.

  • Медуніверситети стануть автономними – як організаційно, так і академічно і фінансово.

Закріплене Законом “Про вищу освіту” поняття університетської автономії передбачає широкі можливості університетів в організації навчального процесу, управлінні, визначенні навчальних планів і дисциплін – це стимулює розвиток академічної спільноти та можливості ефективного самоврядування закладів вищої освіти. Такі права мають повністю реалізовувати й медичні університети.

4. Зміниться академічна культура

  • Держава разом з університетами викорінюватиме плагіат, фальсифікації фабрикації та інші форми академічної недоброчесності у медичній освіті та науці.

Наукові дослідження студентів-медиків та їхніх викладачів будуть ретельно перевірятися на плагіат. Майбутній лікар не може користуватися чужою працею, він/вона мусить звикати всього добиватися власноруч. Університети розроблятимуть внутрішні  етичні кодекси і будуть їх дотримуватися.

  • Відбудеться інтернаціоналізація медосвіти: досвід та знання за кордоном зможуть отримати як студенти, так і викладачі.

Розширення можливостей мобільності студентів та викладачів дозволить включити українську медичну освіту у світовий дискурс. Університети та студенти отримають підтримку для участі в Erasmus+. Також буде створено державну програму сприяння міжнародному обміну українських студентів-медиків і запрошення іноземних професорів до викладання в українських медичних університетах.

5. Розвиватимуться наукові дослідження

  • Стимулювання українських науковців до проведення якісних досліджень, їх публікація в міжнародних наукових журналах.

Без якісних наукових досліджень наша медична наука стоятиме на місці. Наше завдання – стимулювати науковців дискутувати про способи вирішення проблем та новації в медицині на міжнародному рівні.

  • Підвищення якості дисертацій через запровадження практики незалежного анонімного рецензування робіт, а також контролю наукової новизни дисертаційних досліджень за допомогою залучення анонімних незалежних фахівців (з інших наукових установ України та з-за кордону).

Стратегія розвитку медичної освіти в Україні – це план комплексних змін, що будуть впроваджуватися протягом 10 наступних років. Перші з них будуть втілені вже цього року: будуть змінені умови прийому до медичних закладів вищої освіти (мінімальний прохідний бал 150 з біології/хімії, а також з математики/фізики при вступі на всі спеціальності галузі знань “Охорона здоров’я”).

До кінця 2019 року будуть затверджені нові освітні стандарти для спеціальностей “Медицина”, “Стоматологія”, “Педіатрія”. Також наступного року відбудеться перший етап ЄДКІ для ІІІ курсів. Наступного ж року буде розроблена нормативна база для змін в інтернатурі/резидентурі, система розподілу на них та імплементована постанова про безперервний професійний розвиток лікарів.

Для кращого розуміння проекту Стратегії експерти Міністерства розробилианалітичну довідку, в якій більш детально окреслений стан медосвіти в Україні, проблеми та напрями розвитку, які надалі реалізовуватиме МОЗ України.

Обговорення Стратегії триватиме до 12 жовтня 2018 року. Пропозиції та зауваження надсилати на електронну адресу: medosvitamoz@gmail.com, або ж за адресою: 01601, м. Київ, вул. Грушевського, 7, Директорат науки, інновацій, освіти та кадрів МОЗ України.

Переглянути відео: https://goo.gl/11544D

Авторadmin_opnl

Розлади харчової поведінки – це серйозна медична проблема, а не свідомий вибір чи стиль життя

Останнім часом серед пересічних громадян все частіше можна почути такі «модні» професійні терміни як «анорексія» та «булімія», «компульсивне переїдання». Віддаючи дань моді або бажаючи бути привабливими чи схожими на відомих світових зірок, іноді не розуміючи, а іноді не маючи можливості працювати зі своїми комплексами, люди можуть «змінити свій стиль життя» чи зробити «свідомий вибір», досягаючи поставленої мети. Але не поспішайте! Шлях до мети може обернутися серйозною медичною проблемою.

Розлади харчової поведінки, серед яких найпоширенішими є нервова анорексія, булімія та компульсивне переїдання, на сьогодні є надзвичайно актуальною проблемою, оскільки асоційовані із вираженими негативними медико-соціальними наслідками.

Згідно з даними наукових джерел щонайменше 30 мільйонів людей будь-якого віку та статі страждають на розлади харчової поведінки (Hudson et al., 2007; Le Grange et al., 2012 ). Ці розлади притаманні для всіх расових та етнічних груп. Факторами ризику є генетична схильність, особистісні характеристики та чинники навколишнього середовища (Culbert et al., 2015). Дані розлади мають найвищий рівень смертності серед всіх психічних захворювань. Кожні 62 хвилини принаймні одна особа вмирає від наслідків, що спричинені цими розладами (Eating Disorders Coalition, 2016).

• 0,9% американських жінок страждають на нервову анорексію протягом життя та 1,5% американських жінок страждають на нервову булімію
• Одна із 5 смертей від анорексії відбувається внаслідок самогубства
• У 33-50% пацієнтів з нервовою анорексією та булімією відмічаються супутні депресивні та тривожні розлади
• Один із 10 пацієнтів з булімією має коморбідний розлад залежності, найчастіше алкогольної

Симптоми вказаних розладів часто вперше проявляються у ранньому підлітковому віці.

Анорексію варто запідозрити, коли людина різко втрачає вагу; сильно переймається своєю вагою, вибором їжі, вмістом жиру в продуктах, калоріями та дієтами; відмовляється їсти разом з родиною та друзями, пропускає прийоми їжі, нервує, коли доводиться їсти в присутності інших людей; застосовує певні ритуали: їсть їжу тільки в певному порядку, намагається ретельно все пережовувати, перекладає їжу на тарілці і т.п.; не вживає певної їжі чи цілих груп різних продуктів; постійно говорить про те, що «погладшала», не дивлячись на те, що насправді тільки худне; одягає кілька шарів одягу, намагаючись приховати зміни ваги або щоб зігрітися; активно займається спортом незалежно від погоди, втоми або травм; скаржиться на запори, болі в області живота, погану переносимість холоду, швидку втому та брак енергії; відмічає порушення менструального циклу або повну відсутність менструації; повідомляє про сухість шкіри, ламкість нігтів, випадіння волосся, тривале і погане загоєння ран; має пригнічений настрій, безініціативна, апатична; уникає соціальних контактів, спілкування з сім’єю та друзями.

Булімію варто запідозрити, коли людина сильно стурбована проблемою втрати ваги і фігурою, захоплена дієтами і взагалі тим, що їсть; соромиться їсти на людях; застосовує певні ритуали: їсть тільки одне блюдо або ж їжу однієї харчової групи (наприклад, приправи), довго пережовує їжу, не дозволяє іншим торкатися до того, що їсть, і т.п.; надмірно споживає воду або інші некалорійні рідини; навмисно змінює режим дня так, щоб з’явився час для тривалого і об’ємного споживання їжі з наступними процедурами «очищення»; намагається приховати раптове зникнення великої кількості їжі, з’являється безліч порожніх контейнерів з під їжі, порожні упаковки від проносних або діуретиків; часто відвідує туалет або ванну після їжі, після чого відчутний запах блювоти; носить мішкуватий одяг з метою приховати фігуру; скаржиться на порушення роботи шлунково-кишкового траку; відмічає порушення менструального циклу; повідомляє про сухість шкіри, ламкість нігтів, випадіння волосся, тривале і погане загоєння ран.

Треба звернути увагу, що при булімії вага може бути надмірною, недостатньою або в межах норми!
Не всі наведені вище пункти обов’язково будуть присутні в однієї людини. Анорексія та булімія можуть мати й інші прояви.
Якщо ви помітили сукупність декількох наведених ознаки у себе чи у близької людини, обов’язково зверніться за професійною медичною допомогою. Чим раніше анорексія та булімія будуть виявлені, тим вищий у людини шанс на одужання.
Будьте уважними до себе, своїх дітей та рідних!

Розлади харчової поведінки – це не стиль життя чи свідомий вибір людини, а серйозна медична проблема з непередбачуваними наслідками.

Авторadmin_opnl

Розвиток психіатрії в Україні чи заплановане марнотратство?

Брифінг Генерального прокурора України Ю. Луценко стосовано проблем на митниці викликав зацікавленість засобів масової інформації та зворотню реакцію керівництва службою. Лист Генеральної прокуратури України до Міністерства охорони здоров’я України стосовно колапсу всієї державної системи застосування примусових заходів медичного характеру пацієнтам з вадами психічного здоров’я в Україні ніби ніхто й не помітив… А дуже цікавим було б почути відповідь в.о. Міністра! На цю відповідь розраховувала вся психіатрична спільнота в Україні. Сам Ю. Луценко на сторінці в фейсбуці написав, що він не тільки чує, ще й діє з приводу колапсу, який стався. Зараз ми розуміємо, якщо б Генеральний прокурор озвучив проблему в засобах масової інформації чи за трибуною в сесійній залі Верховної Ради, можна б було очікувати на відповідь. Офіційні запити та листування сьогодні не є дієвимими для вирішення важливих питань.

В листі Генеральний прокурор України порушує питання про скасування наказу МОЗ України від 20.03.2018 № 516 “Про затвердження спеціальних закладів з надання психіатричної допомоги”, тому, що усупереч вимогам ст. 94 Кримінального кодексу України, ст. 19 Закону України “Про психіатричну допомогу”, цей наказ скасовує існуючу систему та алгоритм надання допомоги пацієнтам з вадами психічного здоров’я в Україні, які скоїли злочин, а саме, Державний заклад “Українська психіатрична лікарня з суворим наглядом МОЗ України”, також 12 відділень з посиленим наглядом обласних психіатричних лікарень із закріпленим розподілом територій обслуговування та договірно-фінансовими відносинами між регіонами на утримання цих відділень і крім того, надання допомоги із звичайним наглядом в комунальних психіатричних лікарнях за місцем проживання або реєстрації даних пацієнтів в усіх регіонах України. Хочу звернути увагу на одномиттєвість процесу ліквідації раніше існуючої системи без перехідного періоду, що порушило права пацієнтів та персоналу лікарень і є показником відсутності професіоналізму та державного мислення та підходу.

Альтернативної системи не запропоновано!!! Новий наказ безпідставно визначає 6 спеціальних закладів для надання психіатричної допомоги даним пацієнтам, а саме, Волинська обласна психіатрична лікарня № 2; Комунальний заклад “Гейківська психоневрологічна лікарня” Дніпропетровської обласної ради”; Обласна психіатрична лікарня № 2 (Івано-Франківська область); Київська міська психоневрологічна лікарня № 3; Миколаївська обласна психіатрична лікарня № 2; Комунальний заклад “Обласний наркологічний диспансер” (Сумська область). Всі ці лікарні, на підставі нового наказу МОЗ України від 20.03.2018 № 516 “Про затвердження спеціальних закладів з надання психіатричної допомоги”, мали надавати усі види стаціонарних режимів нагляду в кожній лікарні: суворий, посилений та звичайний. Іншими словами, в Україні визначені 6 судових лікарень, які б мали бути повністю перетворені для надання психіатричної допомоги пацієнтам з вадами психічного здоров’ я, які скоїли злочин.

Створення судових лікарень в Україні – це стратегічно правильне рішення, яке базується на європейському досвіді, але чомусь відсутнє в Концепції розвитку охорони психічного здоров’я в Україні на період до 2030 року, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів Українивід 27 грудня 2017 р. № 1018-р (зазначено тільки “охорона психічного здоров’я осіб, що перебувають у конфлікті із законом”) та не було жодного обговорення розвитку судової психіатрії в Україні на двох національних консультаціях, проведених Міністерством охорони здоров’я України за підтримки Всесвітньої організації охорони здоров’ я.

Чому саме 6 закладів, а не 8 чи 10, або 14? Чому саме ці заклади та саме в цих регіонах? Відсутні, як обґрунтування даного рішення, так і державна позиція та державне вирішення проблемного питання. Беззаперечно, це некомпетентне та непрофесійне, а також неузгоджене з професійною спільнотою рішення людини, яка взяла на себе відповідальність в період тимчасової вседозволеності.

Не існує також типового статуту, структури, табеля оснащення, порядку розподілу та направлення пацієнтів. Відсутній конче необхіднийперехідний період від минулої системи до затвердженої. Визначені наказом 6 закладів неспроможні прийняти на лікування пацієнтів. Лікарні, в яких застосовувалися примусові заходи, залишилися поза межами правового поля, що вже призвело до порушення прав пацієнтів зможливими численними порушеннями прав медичних працівників, у зв’язку зі змінами умов праці та без затвердженого порядку взаємодії Міністерств та відомств (Міністерства охорони здоров’я, Міністерства внутрішніх справ, національної поліції, Генеральної Прокуратури, тощо), як на перехідному етапі, так і при подальшій роботі.

Хочу звернути увагу читачив, що перший з приводу цього питання наказ МОЗ України від 31.08.2017 №992 “Про затвердження Правил застосування примусових заходів медичного характеру в спеціальному закладі з надання психіатричної допомоги”, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20 листопада 2017р за №1408/31276, розглядається сьогодні в суді у зв’язку з неможливістю виконання його деяких положень та такий, що потребує суттєвих змін.

В середньому в Україні щорічно проходять лікування 1600 пацієнтів, які мають психічні розлади та скоїли злочин. Близько 600-700 таких осіб лікувалися в Державному закладі “Українська психіатрична лікарня з суворим наглядом МОЗ України”. Середній термін перебування пацієнтів раніше складав до 12 років, зараз зменшений до 8 років. Близько 350-400 пацієнтів щорічно отримували лікування в 12 відділеннях з посиленим наглядом в обласних психіатричних лікарнях в 12 регіонах України (середній термін перебування до 4 років) і решта проходили лікування на звичайному режимі лікування в комунальних психіатричних лікарнях за місцем проживання або реєстрації (середній термін перебування до 1,5 років). В середньому пацієнт отримував лікування протягом 14 років. Звичайно, є випадки, коли пацієнти значно триваліше лікувалися або значно коротший термін перебували на стаціонарному нагляді психіатрів. Остаточно рішення завжди приймає суд.

Безумовно, проведення реформи психіатрії в Україні є вкрай необхідним, але не шляхом таємного від професійної спільноти підписання клаптика папірця, який повністю відмінив існуючу систему та необґрунтовано визначив 6 психіатричних лікарень, які б мали стати СУДОВИМИ!

Невпевнена, що в.о. Міністра бачила лист Генеральниого прокурора України і до кінця розуміє ситуацію, що склалася, але реакція з боку МОЗ України була миттєвою у вигляді видання іншого наказу від 05.07.2018 № 1267 “Про внесення змін до Переліку спеціальних закладів з надання психіатричної допомоги”, де зазначені зміни до наказу МОЗ № 516 від 20.03.2018 та доповнено Перелік спеціальних закладів з надання психіатричної допомоги до 14 спеціальних закладів! Знов виникає логічне питання, чому саме 14 закладів, а не 8 чи 10, або 6? Чому саме ці заклади і чому тепер вже в 14 регіонах, а не в 6? Відповіді знов не існує…

Одномиттєвє скасування одного наказу і видання іншого, гіршого за попередній підкреслює абсурдність ситуації та підтверджує відсутність в МОЗ України бачення тактичних кроків на шляху реформування психіатрії. Складається враження, що зміни такої важливої та соціально-гострої системи, як примусові заходи медичного характеру в Україні, є іграшкою в руках вередливої дитини!

Враховуючи, що 14 визначених лікарень мають ліжковий фонд потужністю майже 8000 психіатричних ліжок, а відповідних пацієнтів лише 1600, постає багато питань… Що робити з “зайвими” 6400 психіатричними ліжками й медичним та обслуговуючим персоналом даних лікарень? І тут виникає дуже цікава ситуація! Невже МОЗ України водночас миттєво змінює свою таємну від української спільноти Концепцію розвитку судової психіатрії в Україні та відмовляється від створення СУДОВИХ психіатричних лікарень? Тепер вже мають бути водночас миттєво створені 14 відділень (а не 6 судових лікарень!) в 14 регіонах для лікування пацієнтів з вадами психічного здоров’я, які скоїли злочин. Одне зрозуміло, “закрили питання”, порушене в листі Генерального прокурора України Ю. Луценко, а саме, змінили наказ від 20.03.2018 № 516 “Про затвердження спеціальних закладів з надання психіатричної допомоги”. Мислення конкретне, висновок не відповідає посиланню. Чиновники МОЗ України миттєво “захистили” свою непрофесійність та некомпетентність новим, ще гіршим за попередній наказом, повернувшись на 180 градусів від зазначеного напрямку “своєї ж реформи”. Але і цей наказ не відповідає положенням Закону України “Про психіатричну допомогу”, де в ст. 19 йдеться мова, що примусові заходи медичного характеру пацієнти мають отримувати за місцем мешкання. Що робити пацієнтам з 11 регіонів, які не зазначені в остаточній версії наказу? І головне питання! Де держава буде знаходити кошти на ці непрофесійні рішення, що постійно змінюють вектор напрямку реформи психіатричної системи країни?

Не зрозуміло, чому “страшилки” про скоєння злочинів особами з вадами психічного здоров’я, як в нашій країні, так і в інших державах, із задоволенням смакують українські засоби масової інформації, а тут повне ігнорування ситуації колапсу всієї державної системи застосування примусових заходів медичного характеру пацієнтам з вадами психічного здоров’я в Україні. А поки що, з метою профілактики можливих невідворотніх ситуацій, головні лікарі психіатричних закладів, і тих, що визнані наказом МОЗ України спеціальними, і тих, що втратили свої повноваження лікувати визначений контингент пацієнтів, відвідують судові засідання, пишуть чисельні листи до МОЗ України та Генеральної й обласних прокуратур, намагаючись привернути увагу до ситуації, що склалася.

Таким чином вся ця гойдалка з наказами МОЗ України протягом 2018 року, що відбувається на догоду амбіціям однієї людини, до речі, що не є співробітником МОЗ, позбавляє багатьох можливостей наших пацієнтів, які не вчинили насильницькі злочини (а таких пацієнтів значна більшість), явно усвідомлено створюються темні куточки корупційних можливостей та планується витратити величезні кошти українських платників податків не на поліпшення ситуації в психіатричних стаціонарах (в умовах відсутності фінансів), а на виконання примхи одного, навіть нечиновника, що прагне дістатися до реальної влади. Тільки одне питання: чи знає наш Прем’єр-Міністр, на що готується МОЗ України витрачати гроші платників податків?

А може, все ж таки, разом з українською психіатричною спільнотою вперше за два роки проаналізуємо ситуацію, яка склалася в Україні сьогодні, та приймемо виважене професійне рішення.

Джерелоwww.obozrevatel.com

Авторadmin_opnl

Які ситуації підштовхують до самогубства і куди звернутись за допомогою

10 вересня – Світовий день запобігання самогубствам.

За даними ВООЗ, у світі щороку близько 800 тисяч людей закінчують життя самогубством, це стається кожні 40 секунд. Значно більше людей намагаються скоїти самогубство, але, на щастя, їх вдається врятувати. Кожна з таких втрат – велика трагедія, яка зачіпає життя тисячі сімей та має суттєві негативні наслідки для суспільства.

ЯКІ ЧИННИКИ МОЖУТЬ СТАТИ ПРИЧИНОЮ САМОГУБСТВА

В сучасному світі самогубство є однією з найбільш актуальних психологічних і соціальних проблем. Науковці до цього часу не мають точної відповіді на запитання, що саме змушує людей вкорочувати життя та як цьому можна ефективно запобігати.

Безліч чинників, з якими стикається людина у повсякденному житті, в певний момент можуть штовхнути її на злочин проти самої себе. Багато самогубств відбуваються імпульсивно в моменти кризи, коли стає важко впоратись з життєвими негараздами, – фінансовими проблемами, завершенням стосунків чи важкими хворобами. В зоні ризику знаходяться також люди, які мають алкогольну чи наркозалежність (https://goo.gl/WrD5Lu).

Крім того, люди, які стали свідками конфліктів чи катастроф, пережили насильство або втрату близької людини – дуже пов’язані з деструктивною поведінкою. Показники самогубств також є високими серед уразливих груп, які зазнають дискримінації.

ЗАПОБІГТИ САМОГУБСТВУ: КУДИ ЗВЕРНУТИСЬ ЗА ДОПОМОГОЮ

Якщо ви помітили, що ваші близькі чи знайомі відчувають надмірну тривожність, депресію, зневірені чи відчувають за щось провину – неодмінно поговоріть з ними! Дізнайтесь якомога більше деталей про їх стан та запропонуйте допомогу. Найкраще рішення – звернутись до фахівця. Він може допомогти зрозуміти суть проблеми і зорієнтувати, як діяти далі.

В Україні працюють локальні гарячі лінії допомоги, які допомагають людям справлятися з емоційними проблемами:

  • телефон Довіри благочинного фонду “Ставропігіон” у Львові – 1558
  • телефон екстренної психологічної допомоги при Кризовому Центрі медико-психологічної допомоги:  +38 0687703770, +38 0996321818, +38 0936093003
  • “Лiнiя допомоги “- (067) 975 76 76, (066) 975 76 76,  (093) 975 76 76
  • “Ла Страда-Україна” 0 800 500 335 або 386 (з мобільного)
  • Лінія психологічної допомоги для учасників АТО та членів їх сімей – 0 800 505 085

Добрим прикладом роботи лінії психологічної підтримки у світі є БО “Australia Lifeline”. Минулого року МОЗ України організував в Україну візит представників цієї організації, під час якого вони поділились досвідом зі своїми українськими колегами та дали рекомендації щодо розвитку такої форми допомоги в Україні.

Авторadmin_opnl

Єдина державна база даних медичних оглядів

В Україні запрацював єдиний реєстр медичних оглядів – Єдина державна база даних медичних оглядів певних категорій осіб в системі охорони здоров’я

З вересня 2018 року дані про медичні професійні огляди українців зберігаються в єдиній електронній системі. Таке нововведення МОЗ України впорядкує професійні медогляди й унеможливить використання  підроблених довідок та санітарних книжок.

Професійний медогляд є обов’язковою умовою роботи водіїв, людей, які володіють зброєю, та декретованих осіб – вихователів, вчителів, викладачів, студентів, працівників громадського харчування, торгівлі тощо. Тепер дані про такі огляди міститимуться в єдиному реєстрі медичних оглядів – надійно захищеній електронній системі.

Професійний медогляд українці проходитимуть виключно в закладах охорони здоров’я, а дані автоматично відображатимуться в електронній системі. Довідку-дублікат про пройдений медогляд кожен українець зможе одержати безоплатно.

З часом єдиний реєстр медичних оглядів буде інтегровано до системи “Електронне здоров’я”. А вже зараз працює мобільний додаток “Медичні огляди”, з допомогою якого контролюючі органи можуть швидко перевірити легітимність конкретного медогляду.

На сьогодні у міжвідомчу взаємодію та роботу в єдиному інформаційному просторі приєднались Міністерство внутрішніх справ та Міністерство молоді та спорту. МОЗ України проводить роботу щодо долучення до міжвідомчої взаємодії та роботи в єдиному інформаційному просторі інших міністерств та державних установ – споживачів відповідної інформації.

Нагадаємо, наказ про створення єдиної державної бази даних медичних оглядів певних категорій осіб в системі охорони здоров’я підписано у січні 2017 року, а з 20 червня 2018 року розпочато тестування системи і підключення до неї закладів охорони здоров’я. До кінця року планується підключення до системи близько 3 тисяч закладів охорони здоров’я в усіх областях України і поступова заміна паперових бланків медичних оглядів на електронні. Після завершення тестового періоду єдина державна база даних медичних оглядів буде обов’язковою до використання усіма споживачами відповідної інформації.

Авторadmin_opnl

Реабілітація залежних від психоактивних речовин

В останній час все частіше ми чуємо інформацію ЗМІ про “викриття” реабілітаційних центрів для людей із залежністю від психоактивних речовин, де виявляють порушення прав людини, а саме, утримують клієнтів проти їхньої волі, без згоди, або примушують працювати.

До нас, фахівців, все частіше звертаються журналісти з проханням прокоментувати питання примусової ізоляції людей в центрах реабілітації наркозалежних.

Чи існують в Україні реабілітаційні організаційні структури з наявністю кваліфікованих спеціалістів для надання реабілітаційних послуг людині із залежністю від психоактивних речовин? Де в Україні можна пройти курс реабілітації людині із залежністю від психоактивних речовин для отримання високоякісної стандартизованої допомоги? Нам щоденно доводиться надавати відповіді на ці питання і, відверто кажучи, це не дуже легко… А причин для труднощів багато. По-перше, до сьогодні точаться дискусії стосовно пріоритетної компетенції у наданні реабілітаційних послуг людині із залежністю від психоактивних речовин, а саме, це компетенція Міністерства охорони здоров’я України чи Міністерства соціальної політики України. По-друге, в Україні відсутня фінансова державна підтримка даного виду послуги. По-третє, питання наявності компетентних фахівців і сучасних освітніх програм їх підготовки, а також стандартів надання відповідних послуг.

Нещодавно в Україні завершене дослідження, яке проводилося протягом 2-х років (2017-2018 рр.) з використанням адаптованого опитувальника, розробленого у США для отримання даних про характеристики та послуги закладів та організацій, що надають лікувально-реабілітаційну допомогу особам з розладами, пов’язаними з вживанням психоактивних речовин. Дане дослідження було проведено Асоціацією психіатрів України та результати якого будуть оприлюднені в жовтні 2018 року. Отримані дані мають колосальне значення для прийняття політичного рішення з питань лікувально-реабілітаційної допомоги особам з розладами, пов’язаними з вживанням психоактивних речовин.

Реабілітація в даному випадку має ті ж самі загальні вимоги до проведення реабілітаційних заходів. Знов постає необхідність надати чітку відповідь на 5 основних питань. Яку допомогу потребують ці люди? Соціальну, психологічну, медичну. Де має надаватися ця допомога? В закладах, які можуть організувати комплексний біопсихосоціальний підхід. Хто має надавати допомогу? Мультидисциплінарна команда: соціальний працівник, психолог, лікар, медична сестра, інші. Як надавати реабілітаційну допомогу? Згідно розробленої індивідуальної програми реабілітації, на підставі прийнятих стандартів проведення реабілітаційних заходів у даній категорії пацієнтів. Яка ідеологія процесу реабілітації осіб з розладами, пов’язаними з вживанням психоактивних речовин? Добровільність та наступність при проведенні реабілітаційних заходів, незалежно від підпорядкованості організаційної структури.

Боротьба за пріоритетну компетенцію у наданні реабілітаційних послуг людині із залежністю від психоактивних речовин має залишитися у минулому. Пацієнту необхідно організувати психосоціальний супровід, якщо він отримує послуги в медичному закладі, підпорядкованому МОЗ України, або, при потребі, консультацію лікаря чи медичний супровід, якщо людина знаходиться в закладі, підпорядкованому Міністерству соціальної політики України. Головне забезпечити пацієнта соціальною, психологічною та медичною допомогою незалежно від підпорядкування установи, де він проходить реабілітаційні заходи.

Сьогодні ми можемо констатувати, що існують заклади та організації різних форм власності, що надають реабілітаційну допомогу особам з залежністю. Це державні структури: психіатричні та наркологічні лікарні, підпорядковані Міністерству охорони здоров’я України, та державні реабілітаційні центри для наркозалежних, підпорядковані Міністерству соціальної політики України. Крім того, існує низька недержавних закладів, а саме, приватних, релігійних та організованих громадськими організаціями. Кількість відповідних закладів в Україні, про які можна отримати хоча б мінімальну інформацію, перевищує 1200! В державному реєстрі існує інформація про мережу наркологічних та психіатричних закладів, що надають допомогу пацієнтам з психічними розладами, внаслідок вживання психоактивних речовин, та їх кадрове забезпечення. Однак, в Україні відсутній реєстр недержавних реабілітаційних центрів та громадських організацій, що забезпечують надання допомоги особам із залежністю.

Тактичними кроками на шляху досягнення стратегічної мети, визначеної в Концепції розвитку охорони психічного здоров’я в Україні на період до 2030 року, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2017 р. № 1018-р, а саме, створення цілісної, доступної, ефективної, науково обґрунтованої, підзвітної системи лікування та реабілітації, має стати напрацювання необхідного пакету документів. Необхідні зміни до Закону України “Про соціальні послуги”. По-перше, це введення поняття “ведення випадку” (casemanagment), як спосіб організації надання соціальних послуг їх отримувачу, що полягає в оцінюванні потреб в плануванні, організації, здійсненні та координації процесу надання соціальних послуг, у тому числі з іншими надавачами, а також проведенні моніторингу та оцінці результативності наданих послуг. По-друге, необхідно доповнити перелік чинників, які можуть зумовити складні життєві обставини, таким як психічні та поведінкові розлади, зокрема в наслідок вживання психоактивних речовин. Ці зміни нададуть можливість особам, які перебувають у складних життєвих обставинах і не можуть самостійно їх подолати (особи з психічними та поведінковими розладами, зокрема внаслідок вживання психоактивних речовин) отримувати соціальні послуги, що затверджені наказами Міністерства соціальної політики України. По-третє, доповненням до Закону України “Про соціальні послуги” має стати зобов’язання створення реєстру реабілітаційних центрів, які надають відповідну допомогу клієнтам із залежністю, з розробкою відповідних вимог для входження в даний реєстр (організаційні, матеріально-технічні, кадрові та інші вимоги). Безумовно, необхідним має бути затвердження стандарту надання реабілітаційної послуги для людини з психічними розладами внаслідок вживання психоактивних речовин та розробка та затвердження Постановою КМ України “Типового положення про центр соціально-психологічної реабілітації”.

Тільки конструктивний діалог, а не боротьба за пріоритетну компетенцію у наданні реабілітаційних послуг людині із залежністю від психоактивних речовин з боку Міністерства охорони здоров’я України до Міністерства соціальної політики України, може гарантувати надання такої необхідної якісної та економічно доцільної реабілітаційної послуги. Міністерство соціальної політики України, яке прийняло естафету повноважень над проблемою реабілітації наркозалежних від Міністерства молоді і спорту, сьогодні усвідомлює актуальність питання і почало перші кроки на шляху виправлення існуючої ситуації, а ми психіатри допомагаємо і готові в подальшому к плідному співробітництву.

А поки що, при всіх “грішних” особливостях безлічі реабілітаційних центрів, ми зобов’язані пам’ятати, що вони є не тільки винуватцями неякісної роботи, а й жертвами відсутності в Україні будь-яких спеціальних процедур і гарантій.

Джерелоwww.obozrevatel.com

Авторadmin_opnl

Чи справжня цінність людини в ідеальному образі тіла?

Отримавши багато коментарів до попередньої статті “Шлях від краси та моди через невдоволення власним тілом до розладів харчової поведінки”, вважаю за доцільне більш детальніше зупинитися на понятті “образ тіла”.

В сучасному світі завдяки засобам масової інформації та підтримці суспільства зовнішній вигляд наділений надзвичайним сенсом. Тіло людини стало не тільки ознакою здоров’я, а ще й успіху. Передивляючись модні журнали та соціальні мережі, складається враження, що все життя людини обертається навколо ідеї створення ідеального тіла.

Образ тіла – це наше суб’єктивне ставлення до свого тіла. Це поняття включає сприйняття, переконання, думки та почуття щодо свого зовнішнього вигляду, його значення, перш за все, для нас самих, а також для оточуючих. Образ тіла включає 4 складові, а саме, загальне задоволення своїм тілом, емоційні реакції та переконання щодо свого тіла, і звичайно, поведінку, яка пов’язана з образом тіла.

Сприйняття свого тіла може бути як позитивним, так і негативним. За даними різних джерел близько 90% жінок і 50% чоловіків незадоволені своїм зовнішнім виглядом. Люди з негативним образом тіла мають спотворене сприйняття розмірів і форми тіла та асоціюють їх із особистими невдачами, переконані, що тільки хтось інший може виглядати привабливо, а успішними можуть бути тільки люди з ідеальними формами. Для осіб із негативним сприйняттям свого зовнішнього вигляду притаманна тривога, невпевненість і комплекси щодо тіла, в якому вони почуваються некомфортно та незграбно. Варто зазначити, що люди з негативним сприйняттям свого тіла мають вищий рівень ризику розвитку розладів харчової поведінки, депресії, обсесивно-компульсивних розладів та соціальної ізоляції.

Суб’єктивне сприйняття свого тіла носить негативний характер у пацієнтів з розладами харчової поведінки. Часто саме цей факт є ініціальним щодо першої дієти чи запуском переїдання і, як наслідок, початком проблем з харчовою поведінкою. При розладах харчової поведінки обов’язково треба приділяти увагу негативному образу тіла пацієнта, як однієї з найважливіших складових, яка достатньо важко піддається корекції але її потребує. Хворі на нервову анорексію, не зважаючи на свою вагу, вважають своє тіло потворним і навіть, коли вага нижче фізіологічної норми, докладають всі зусилля для подальшого її зниження. При лікуванні розладів харчової поведінки корекція сприйняття образу тіла зазвичай потребує найбільше часу, адже фізичні симптоми зникають значно швидше, ніж змінюються думки та відчуття. Психотерапевтичне втручання має змінити уявлення людини, які суперечать її особистим поглядам на даний момент часу та йдуть в розріз із суспільною думкою, яка нав’язує свій ідеальний образ, підказує купу методів досягнення бажаного результату, та критикує і соромить від відмови це «купувати».

Надзвичайно вразливою категорією впливу засобів масової інформації щодо критеріїв успіху та досконалості є діти та підлітки. Вони в ранньому віці отримують рекомендації стосовно зовнішнього вигляду та його впливом на майбутні досягнення. Невідповідність нав’язаним нормам призводить до появи відчуття сорому та формування негативного образу тіла.
Згідно даним американського наукового дослідження, проведеного через опитування тисяча дев’ятсот дев’яносто трьох підлітків і дорослих людей у віці від 13 до 64 років, доведено, що середній вік, в якому люди почали соромитися свого тіла, становить 13-14 років. При цьому, багато підлітків від 13 до 17 років відповіли, що вперше відчували такий сором в 9 або 10 років. 60% опитаних вперше відчули сором через коментарі однокласників чи друзів з приводу їхнього тіла. Також найсильніший вплив за даними дослідження припадає і на засоби масової інформації. Серед інших причин сорому за власне тіло опитані називали перегляд фотографій (30%), порівняння себе з кимось із знайомих і примірка одягу (28%), а також 25% респондентів зізналися, що батьки сприяли виникненню у них відчуття сорому власного тіла.
Для запобігання змінювати уявлення людини, її думки та відчуття при психотерапевтичному втручанні та для запобігання розвитку розладів харчової поведінки, депресії, обсесивно-компульсивних розладів та соціальної ізоляції, ми маємо допомогти нашим дітям сприймати своє тіло без сорому. Розмовляючи про успіх і досягнення, не асоціювати це із зовнішнім виглядом. Акцентувати увагу, що фотографії в журналі відредаговані і навіть моделі не виглядають так ідеально у реальному житті. Обов’язково звертати увагу дітей на переваги тіла, а не на його недоліки, уникати прямих негативних оцінок та критики. Важливо навчити дитину позитивно відгукуватись про своє тіло, знати про зміни, яких зазнає тіло в різні періоди життя людини. І головне, разом із дитиною поміркувати над тим, в чому ж справжня цінність людини.
Не можу не підкреслити, що в профілактичних заходах щодо охорони психічного здоров’я, зокрема, в дитячому віці, одне із важливих місць займають засоби масової інформації та конструктивний професійний діалог замість тимчасового рейтингу.

ГОЛОВНЕ МЕНЮ