Колектив нашої лікарні щиро вітає вас із визначною датою — 35-ю річницею Незалежності нашої держави!
Цей день є символом нашої незламності, єдності та спільної сили. Незалежність — це не просто статус, це право жити, працювати, розвиватися та лікувати на своїй рідній землі. Уже багато років поспіль наші лікарі, медсестри та кожен працівник закладу щодня стоять на захисті найціннішого — здоров’я та життя українців.
Сьогодні ми висловлюємо безмежну вдячність Збройним Силам України. Завдяки нашим захисникам і захисницям ми маємо можливість виконувати свій професійний обов’язок, приймати пацієнтів, проводити операції та дбати про майбутнє нації. Ми також дякуємо військовим медикам, які рятують життя на передовій під кулями.
Бажаємо кожній українській родині міцного здоров’я, миру, злагоди та віри у наше світле майбутнє. Нехай синьо-жовтий прапор гордо майорить над вільною, квітучою та здоровою Україною!
Вступ Основні акценти 35 років відновлення незалежності Цитати українських істориків і політиків про незалежність України
Вступ
24 серпня Україна відзначає найбільше державне свято – День Незалежності. Воно встановлене на честь виняткової історичної події – проголошення у 1991 році Верховною Радою Української РСР незалежності України та створення самостійної української держави. Цей акт увінчав тривалий шлях Українського народу до самостійності. Він спирався на Декларацію про суверенітет 16 липня 1990-го, а підтверджений був Всеукраїнським референдумом 1 грудня 1991 року.
Основні акценти
Незалежність і воля для українців завжди були основоположними цінностями. Вони спонукали до боротьби і давали силу залишатися собою в часи бездержавності. Найвищий вияв свободи поневоленого народу – здобуття незалежності для творення власного майбутнього.
Проголошення незалежності 24 серпня 1991 року стало логічним продовженням українського державотворення. Тож, відзначаючи 35-ту річницю ухвалення Акта, вшановуємо всі попередні етапи становлення української державності та акцентуємо на тому, що відбулося саме ВІДНОВЛЕННЯ, а не лише проголошення незалежності. Відновлення, бо незалежність України проголосила Українська Центральна Рада 22 січня 1918-го IV Універсалом. В той час держава проіснувала три роки у безперервній боротьбі за збереження. Вже тоді Україна мала всі ознаки держави: територію, окреслену кордонами, герб, військо, грошову систему, мову, дипломатичні відносини з іншими державами.
У березні 1939-го закарпатці вибороли та проголосили незалежність Карпатської України. Відчайдушна боротьба з угорськими окупантами – безпрецедентний приклад опору агресору напередодні Другої світової війни. Українці Закарпаття першими у міжвоєнній Європі мобілізувалися на збройну відсіч агресії союзників Німеччини.
У червні 1941 року у Львові, відстоюючи засади державності, представники ОУН проголосили Акт відновлення Української Держави.
Наша незалежність оплачена дорогою ціною – великою кількістю життів тих, хто боровся за ідею вільної України зі зброєю в руках і без неї, незліченною кількістю років втраченої свободи тих, хто сидів за неї у таборах та в’язницях, психіатричних лікарнях.
Проголошення незалежності України 1991 року відіграло вирішальну роль у розпаді СРСР і остаточній ліквідації комуністичної тоталітарної імперії. Нині імперська Росія знову намагається захопити Україну, веде проти нас жорстоку та агресивну війну, яку ми називаємо Війною за Незалежність України, оскільки вона є екзистенційною геноцидною, війною на заперечення української державності та знищення національної ідентичності українців.
Війна за Незалежність України від Росії є відтермінованою, оскільки Росія не припиняла політичний та економічний тиск, а також культурний, історичний, релігійний вплив на Україну, починаючи з 1991 року. Зокрема, РФ провокувала і здійснювала агресивні дії для створення військово-політичних ситуацій, які могли
призвести до військових дій. Згадаймо, наприклад, територіальні суперечки довкола розташованого у Криму російського чорноморського флоту в 1990-х або спроби росіян встановити контроль над косою Тузла неподалік Керчі у 2003 році. Також були й газові, й продуктові війни, які де-факто спрямувалися на узалежнення української економіки та торгівлі від Росії.
Сьогодні незалежність України – запорука вільного розвитку держав і народів Європи. Вона є головною перешкодою для російського імперіалізму, який намагається політично, економічно та духовно поглинути Україну і розділити Європу на сфери впливу.
Вільна українська держава, активне й відповідальне громадянське суспільство та потужний Сектор безпеки та оборони – це той фундамент, що захищає права людини та гарантує всім українцям гідне майбутнє.
35 років відновлення незалежності
Як українці проголошували незалежність УНР у 1918 році?
Перша світова війна (1914–1918) спричинила розпад чотирьох імперій (Російської, Австро-Угорської, Німецької та Османської) і дала поштовх створенню на їх руїнах незалежних національних держав. Серед поневолених народів, що піднялися тоді на боротьбу за самостійність, були й українці.
17 березня 1917 року в Києві громадські та політичні сили створили Українську Центральну Раду, яка поступово перетворилася на парламент Української Народної Республіки.
23 червня того ж року Центральна Рада першим Універсалом проголосила автономію України та закликала створювати українські органи влади на місцях, а 28 червня сформувала Генеральний Секретаріат – перший український уряд.
Події в Москві та Петрограді – Жовтневий переворот, повалення Тимчасового уряду, формування Ради народних комісарів – принесли більшовицьку загрозу для України. Це підштовхнуло Центральну Раду до ухвалення 20 листопада 1917 року ІІІ Універсалу, яким вона проголосила Українську Народну Республіку.
Тим часом більшовики прагнули встановити контроль над Україною та розглядали Центральну Раду як серйозного конкурента у боротьбі.
17 грудня Рада народних комісарів висунула ультиматум: дозволити переміщення більшовицьких військ із фронту на Дон і взагалі відмовитися від утворення Українського фронту. Українці відхилили вимоги та звинуватили Петроград у розпалюванні ворожнечі. Раднарком тоді оголосив, що вважає Центральну Раду “в стані відкритої війни проти совєтської влади в Росії і на Україні”.
7 січня 1918 року більшовики оголосили загальний збройний наступ на Україну. На середину січня вони встановили контроль майже на всьому Лівобережжі. Готувалися виступати на Київ, одночасно підбурювали “робітничі повстання” (найзапекліше відбулося на заводі “Арсенал”).
Бойові дії в Києві спонукали Центральну Раду остаточно визначитися із незалежністю. Як сказав Микита Шаповал на засіданні українського уряду 8 січня 1918 року, “раз армії нема, а треба боронити Україну, то єдиний вихід – проголошення незалежної України, що дасть можливість стати твердо на міжнародній арені і приступити до організації нової фізичної сили”.
Це відбулося 22 січня 1918 року на закритому засіданні Малої ради (постійний робочий орган УЦР, який діяв між її пленарними засіданнями). На обговорення винесли три проєкти: Михайла Грушевського, Володимира Винниченка та Микити Шаповала, але врешті виробили спільну редакцію.
Проголошенню IV Універсалу передував виступ голови Української Центральної Ради Михайла Грушевського: «Високі збори!.. Народ наш прагне миру. І Українська Центральна Рада доложила всіх зусиль, щоб дати мир негайно. Але петроградське правительство, Совіт народніх комісарів, оголошує нову «священну війну», а з другого боку, це правительство насилає своє військо, червоногвардійців та більшовиків на Україну… Щоб дати нашому правительству змогу довести справу миру до кінця і захистити від усяких замахів нашу країну, Українська Центральна Рада постановила не відкладати до Установчих зборів ті справи і в цій цілі Українська Рада вже з 9 січня відбувала перманентне, безперервне засідання аж до цього часу і постановила важну річ – видати оцей Універсал».
Голосували за епохальний для України документ поіменно. Із 49 членів Ради
«за» було 39, «проти» – 4, «утрималося» – 6 осіб. Текст IV Універсалу датований 22 січня 1918 року.
Документ містив чотири головні положення: проголошення самостійності Української Народної Республіки; доручення Раді Народних Міністрів укласти мир з Центральними державами; оповіщення оборонної війни з більшовицькою Росією; декларування основ внутрішнього соціально-економічного будівництва й окреслення заходів для припинення війни з Центральними державами.
Водночас українці Галичини – східної частини австрійського коронного краю – 1 листопада 1918 року підняли у Львові повстання (згодом назване “Листопадовий чин” або “Листопадовий зрив”), внаслідок якого проголосили українську владу в краї.
13 листопада затвердили Тимчасовий основний закон про державну самостійність українських земель колишньої Австро-Угорської монархії, запровадивши назву нової держави – Західноукраїнська Народна Республіка.
22 січня 1919 року, на річницю проголошення незалежності Української Народної Республіки, об’єдналися в єдину незалежну державу УНР та ЗУНР.
Незалежність 1939-го. Карпатська Україна
Після Першої світової війни територія Закарпаття увійшла до складу Чехословаччини. У жовтні 1938-го року було проголошено автономію Карпатської України зі столицею в Ужгороді, де постав свій уряд. А 15 березня 1939 року Карпатська Україна на засіданні Сойму Карпатської України
проголосували за незалежність, визначили форму державного утворення – республіка на чолі із президентом, обраним Соймом.
Державною мовою Карпатської України проголошувалася українська. Державним прапором затвердили національний синьо-жовтий прапор, а гербом – сполучення крайового герба (червоний ведмідь й чотири сині та три жовті смуги) з національним (тризуб Володимира Великого з хрестом на середньому зубі). Державним гімном оголосили національний гімн «Ще не вмерла Україна». Президентом новоствореної української держави обрали Августина Волошина. Про прагнення до незалежності краю він наголосив ще у січні 1939 року в інтерв’ю “Про актуальні проблеми Карпатської України”: “Ми хочемо жити своїм власним життям, своєю українською культурою і, захищаючи послідовно та твердо своє, ми не відцураємося від шанування духовного багатства інших.<…> Будуємо нову Карпатську Україну та її головне місто, яким правдоподібно буде Хуст. Ведемо вже переговори про побудовання біля ста помешкань для державних службовців. Побудуємо там палац уряду, університет, катедралю, домівки для студентів, музей, український народний театр. Буде це модерна дільниця з широкими вулицями. У наступному році з весни розпочнемо будувати залізничну лінію”.
У день проголошення незалежності Карпатської України (15 березня 1939-го) з мовчазної згоди Гітлера на край напала Угорщина. На захист землі від окупантів стала Карпатська Січ. Проте вже 18 березня ворог захопив майже всю Карпатську Україну. Осередок української державності був знищений, однак українці на Закарпатті першими у міжвоєнній Європі чинили збройний опір союзникам Німеччини.
Друга світова. Від ідеї до боротьби
Одним із найкривавіших в історії державотворення був період Другої світової війни. Коли у 1939 році СРСР окупував Західну Україну, Організація українських націоналістів вперше зіткнулася із репресивною машиною СРСР – НКВД. Відчайдушний спротив комуністичному режиму призвів до численних втрат: за різними даними, від 16 до 35 тисяч арештованих і страчених. Проте навіть за жорстких умов початок Другої світової війни давав шанс реалізувати головне стратегічне завдання – здобути власну державу.
Можливістю скористалася Організація українських націоналістів під проводом Степана Бандери. Вони провели 30 червня 1941 року у Львові Національні збори, на яких проголосили Акт відновлення Української держави та сформували уряд – Українське державне правління під орудою Ярослава Стецька, почали розбудову Української національно-революційної армії.
Акт відновлення Української держави не був узгоджений із Німеччиною – нацисти почали репресії проти ОУН. 5 липня 1941-го в Кракові затримали Степана Бандеру. До кінця 1944 року він перебував в ув’язненні.
Незважаючи на переслідування, похідні групи ОУН, що вирушили вглиб України, проголошували Акт відновлення Української Держави в містах, активно розбудовували там український державний апарат. До кінця липня ОУН
встановила владу в 187 районах Західної України, 26 районах Правобережжя та відкрила обласні управління в Тернополі, Львові, Рівному, Дрогобичі, Івано-Франківську, Луцьку. У багатьох містах відбулися урочисті марші.
За серпень–вересень 1941 року окупанти розігнали українські органи місцевого самоврядування та провели масові арешти активістів. До кінця року німецькі спецслужби ув’язнили до півтори тисячі бандерівців.
У вересні того ж року Провід ОУН на першій конференції постановив перейти в підпілля й почати відновлювати організаційну мережу. Заарештованого Бандеру заступив Микола Лебедь. Націоналісти почали готуватися до силового протистояння з вермахтом. Наприкінці 1942 року утворилася Українська повстанська армія. Вона розбудовувалася в умовах протистояння з ворогами на двох фронтах: антинацистському й антисовєтському. Протягом 1942–1944 років УПА провела понад 2,5 тисячі антинімецьких акцій, під час яких було знищено близько 12,5 тисяч німців та їх союзників, понад 2 тисячі було поранено і майже 2,5 тисячі захоплено в полон.
Також підрозділи УПА воювали з червоними партизанами, які під контролем радянських спецслужб мали боротися не тільки з нацистами, а й з українськими націоналістами. Після вигнання нацистських окупантів з України головним ворогом УПА стала комуністична влада. Усього через лави УПА пройшло майже 100 тисяч вояків. Особовий склад Української повстанської армії становив майже 30 тисяч осіб. УПА боролась за самостійну соборну державу, в якій кожна нація жила б вільним життям.
У липні 1944 року було створено Українську головну визвольну раду (УГВР) як верховний політичний орган керівництва визвольною боротьбою. Підпільний парламент України, що воювала, очолив колишній представник революційного парламенту Української Народної Республіки – Кирило Осьмак.
УГВР затвердила присягу воїна УПА, документи, що висвітлювали політичну платформу визвольного руху. Основою цієї платформи була національно-демократична програма, заклик до боротьби проти тоталітарного режиму, за відновлення національної незалежності та демократичного устрою. Також УГВР затвердила головне гасло УПА – «Свобода народам! Свобода людині!».
У 1960-1980-х роках українці боролися за Українську державу мирними методами. Українська громадська група сприяння виконанню Гельсінських угод – Українська Гельсінська група відстоювала права людини, піднімала проблеми політичної, економічної та духовної окремішності українців. Це була перша легальна правозахисна організація в Українській РСР, яка відіграла одну з ключових ролей у нашій національно-визвольній боротьбі, розпочала ненасильницький, легальний і правовий шлях у здобутті Україною незалежності. Інтелектуали, митці-шістдесятники, відстоюючи вільний розвиток української мови й культури. Їхня боротьба інформаційними методами тривала і в 1980-х, сприяючи організаційному та ідейному оформленню національно-демократичного руху, утвердженню національної самосвідомості і віри в можливість опору репресивній державі.
1990-ті роки. Початок кінця совєтської імперії та шлях до відновлення
В умовах політичних реформ у СРСР – лібералізації суспільного життя – у березні 1990 року відбулися вибори до Верховної Ради УРСР і місцевих рад. Значного успіху на цих виборах досяг Демократичний блок. Опозиційним до комуністичного керівництва силам вдалося провести своїх представників і до місцевих рад. Таким чином, за підсумками виборів 1990 року Україна вперше отримала бодай частково демократично обраний парламент і місцеві ради. Ідея незалежності України зазвучала в стінах законодавчого органу на повний голос. 16 липня 1990 року її оформлено в перший законодавчий акт – Декларацію про державний суверенітет України.
Спроба у Москві 19 серпня 1991 року “оновити” СРСР у сталінських традиціях стала поштовхом до розгортання національно-демократичного руху за незалежність у більшості республік СРСР. Українці збиралися на масові мітинги з вимогою виходу зі складу СРСР.
24 серпня 1991 року на позачерговому засіданні Верховна Рада УРСР ухвалила Акт проголошення незалежності України, зазначивши в ньому, що продовжується тисячолітня традиція державотворення в Україні, яка має право на самовизначення, передбачене Статутом ООН та іншими міжнародно-правовими документами.
1 грудня 1991 року на Всеукраїнському референдумі українці підтвердили прагнення жити в незалежній державі, зробивши її незворотнім фактом історії. 90,32 % виборців ствердно відповіли на питання в бюлетені “Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?” У Кримській АРСР ідею незалежності України підтримали 54,19 % виборців, у Донецькій області – 83,90 % і 83,86 % – у Луганській. Референдум засвідчив, що джерелом української державності є воля народу, він став запобіжником щодо спроб реанімації СРСР у формі Договору про Союз суверенних держав.
Сьогодні в умовах Війни за Незалежність ми гідно даємо відсіч і знову відстоюємо власну свободу та незалежність, а також мир у Європі. Незалежність України – маяк свободи Європи.
Цитати українських істориків і політиків про незалежність України
“Треба припинити балаканину про «стратегічне партнерство» [з Росією] і
«великого сусіда» і готувати народ до можливого загострення стосунків з державою, яка прямо заявила про свої агресивні наміри”.
В’ячеслав Чорновіл. Із книги «Пульс української незалежності»
“Упевнений, що Захід робить велику помилку, уважаючи, що, допомагаючи Росії, він матиме в майбутньому демократичну Росію. Це – дуже небезпечна ілюзія. Доки Росія залишатиметься імперією за своєю структурою, ментальністю,
вона ніколи не буде демократичною країною. Це – несумісні поняття. Чечня – красномовна та кривава ілюстрація цього.
Ніякі демократичні ідеї не можуть об’єднати суспільство, коли воно за своєю структурою та за традиціями імперське.
На Заході існує ще одна небезпечна ідея. Уважається, що непогано було б мати в особі Росії спокійну імперію № 2, яка стримувала б Схід. Але це також ілюзія, бо Росія ніколи не буде й не погодиться стати імперією № 2.
Демократія повинна ширитися. Якщо Європа не наважилася робити плацдарм демократії в Україні та Білорусі, то сили імперії, комуністичні сили, роблять тут уже свій плацдарм.
Тепер Захід починає розуміти хибність своєї стриманості щодо східноєвропейських держав. І тепер та увага, яка приділяється цьому просторові, зокрема Україні, свідчить про те, що змінюється ставлення до нас.
Прагнення України до незалежності завжди було прагненням до Європи, до цивілізованого світу.
Але ми не за те, щоб ізолювати Росію. Лише вибіркове й адресне сполучення підтримки та впливу здатне допомогти трансформуванню російської державності, перетворивши її з постійної загрози сусіднім державам – на їхнього передбачуваного та рівного партнера”.
В’ячеслав Чорновіл. Із виступу на міжнародному конгресі “Нова атлантична ініціатива” у Празі 1996 року
“Подивіться на український історичний відрізок XX сторіччя, коли Україна шість разів (це мінімум) проголошувала свою незалежність. Можна запитати кожну націю в Європі, як вони можуть це прокоментувати. Я думаю, що багато з них з подивом поставляться. А якщо ще сказати, у нас були проголошені республіки, які протримались півтори доби, а деякі протрималися три доби, як-от держава під проводом Степана Бандери, яку задекларував Ярослав Стецько. І за ці три доби відправили всіх організаторів у концтабір. За що? Виключно за українську національну ідею, бо він проголосив Українську незалежну Державу, чого не полюбив Гітлер. І те пізніше повстанське утворення, яке з’явилося в кінці 1942-го року, рівною мірою воювало і з нацистами, і зі Сталіним.
…
Моя задача була вивершити українську націю в тих чутливих точках, в яких без правдивої історії ніколи не досягти суверенітету. Тобто якщо не буде національної мовної політики, значить немає розуміння, що суверенітет починається з мови. Це не політика проти Росії, це політика за Україну. Ми вже згадували Бандеру. А чому б нам про Павла Скоропадського не поговорити? Чи про Августина Волошина? Чи про Західноукраїнську державу? Чому б нам не поговорити про ще багато-багато інших проєктів, які показують, що українці ніколи спокійно не спали. Тобто ми хапались за кожну можливість повернути те, що піднімає націю, але не ставить самоціль ворогувати з росіянами, наприклад. Українська філософія направду складна, непроста в реалізації, але рано чи пізно з’явиться тема з росіянами. Нелегко оповісти національну політику, однак в неї не
закладено зла і штучного протистояння. Ми живемо у такому світі, що після реалізації критичних біологічних потреб, перша думка – мати згруповану націю й ефективну, цілісну національну державу. От таку політику я хотів вершити, і коли порушував теми українських героїв, Голодомору, питання стояло про нашу правду”.
Віктор Ющенко. З інтерв’ю виданню Ukraїner
“Якщо відкрити підручники з історії, то можна прочитати концептуальну фразу – “Україна проголосила незалежність від СРСР”. Та мої дослідження показали, що хоч формально це і була незалежність від Союзу, та реально – це незалежність від Росії. Українські еліти її проголосили якраз у той момент, коли відбувся переворот і Єльцин активно перебирав собі владу.
…
Ще тоді, у 1991-му, почало звучати і питання Криму та Донбасу. Особливо гучно – наприкінці серпня. Павло Вощанов, в тому офіційний спікер Єльцина, зробив заяву, що якщо Україна проголосить незалежність, то Росія матиме право переглянути умови кордонів. Йшлось саме про Крим і Донбас. Є документи, які свідчать, що у жовтні-листопаді 1991-го один із ключових радників Горбачова Григорій Шахназаров пропонував тому почати кампанію з перешкоджання включення Криму в склад незалежної України. Ця тема залишалася актуальною аж до початку українського референдуму. Більшість спостерігачів тоді були шоковані, що в Криму 57% проголосували за незалежність України. І що на Донбасі – 84%. Коли у Біловезькій пущі Кравчук розказав Єльцину про результати референдуму, той, здивувавшись, перепитав: “Як, і Крим також?! І Донбас також?!”. Ці території тоді увійшли до складу України, але питання про це залишилися на повістці дня російської еліти. Як і уявлення про те, що не може бути повної незалежності республік.
…
Тож з грудня 1991 року є дві моделі пострадянського існування: одна – це незалежність, за яку виступала і продовжує виступати Україна. Інша – це модель обмеженого суверенітету, яка пов’язана з ідеєю конфедерації і контролю Росії над пострадянським простором. І той конфлікт, який зародився восени 1991-го, після перевороту в Москві – є до нині нерозв’язаним”.
Сергій Плохій. Із інтерв’ю виданню “Локальна історія”
Опозиційного депутата Івана Зайця бентежні новини [про путч у Москві 19 серпня 1991 року] застали у відпустці на Волині. І на відміну від більшості людей, він знав, що робити: “Я був у гостях у свого університетського товариша Миколи Лисуна в селі… Ми ввімкнули телевізор. Там якраз оголошували всі ті постанови ГКЧП. І було зрозуміло, що це переворот. У мене не лишалося іншого вибору, окрім як негайно їхати до Києва.
Микола до мене каже: “А може не поїдеш? Може, ми тут залишимося? Бо ми ж не знаємо, як розвиватимуться події. Може, доведеться ще криївки копати!”.
“Ні, кажу, Миколо, тут питання дуже просте. Це банда. І банда програє, Єльцин у них виграє. Нарешті, кажу, вони зійшлися між собою! Бо завжди так було, що проти України воювали і червоні, і білі. А нині червоні з білими схопилися. І це той момент, коли ми мусимо проголосувати за незалежність України! Тому я їду у Київ, щоб Україна стала незалежною державою”…
Із книги Олександра Зінченка “Як українці зруйнували імперію зла”
Над матеріалами працювали співробітниці Інституту Ганна Байкєніч та Олена Охрімчук
З метою забезпечення прозорості процесів управління та ефективності закладу охорони здоров’я, відповідно до рішення Чернігівської обласної ради від 28 травня 2026 року № 8-28/VIII «Про утворення конкурсної комісії для проведення конкурсів для обрання незалежних членів наглядової ради закладів охорони здоров’я, що є об’єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області», Конкурсна комісія з обрання членів наглядової ради закладів охорони здоров’я, що є об’єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області оголошує відбір кандидатів у незалежні члени наглядової ради комунального некомерційного підприємства «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня» Чернігівської обласної ради».
Назва юридичної особи: комунальне некомерційне підприємство «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня» Чернігівської обласної ради.
Юридична адреса та фактичне місцезнаходження: вул. Івана Мазепи 3, м. Чернігів, Чернігівський район, Чернігівська область, 14005 Україна.
Основний вид діяльності: здійснення медичного обслуговування, надання медичної допомоги та медичних послуг населенню.
Вимоги до кандидатів:
Освіта – • Вища освіта не нижче першого (бакалаврського) рівня.
Перевага надається кандидатам із спеціальностями галузей знань: (альтернативно): • Охорона здоров’я.
Управління та адміністрування.
Публічне управління та адміністрування.
Право.
Соціальні та поведінкові науки (спеціальність «Економіка»).
Досвід роботи – Досвід роботи не менш як п’яти років у одній або сукупно у кількох із зазначених галузях.
Вимоги до володіння державною мовою – Вільне володіння державною мовою.
Загальні вимоги – Кандидатом у члени наглядової ради не може бути особа, яка має судимість за вчинення кримінального правопорушення, якщо така судимість не погашена або не знята в установленому законом порядку, або на яку протягом останніх п’яти років накладалося адміністративне стягнення за вчинення корупційного або пов’язаного з корупцією правопорушення.
Для участі у конкурсі кандидат у члени наглядової ради особисто надсилає на електронну пошту наступні документи:
– копію довідки про доходи (довідки з Державного реєстру фізичних осіб про суми виплачених доходів та утриманих податків) за останні чотири послідовні податкові квартали).
Кандидат може подати додаткові документи, які підтверджують його професійні якості та досвід (зокрема, характеристики, рекомендації, наукові публікації тощо).
Документи, необхідні для участі у конкурсі, приймаються протягом 14 календарних днів, з 12 серпня 2026 року до 25 серпня 2026 року.
Заява про намір взяти участь у конкурсі та інші необхідні документи, викладені українською мовою, надсилаються на електронну пошту: uoz_post@cg.gov.ua із зазначенням теми «Конкурс на зайняття посад незалежних членів наглядової ради КНП «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня» Чернігівської обласної ради».
В Україні 4 червня вшановують пам’ять дітей, які загинули внаслідок збройної агресії росії проти України. Пам’ятний день було встановлено постановою Верховної Ради України 2021 року.
Міжнародний день невинних дітей відзначають щорічно 4 червня. Цей пам’ятний день запроваджено рішенням Генеральної Асамблеї ООН на одному зі спеціальних засідань з питань про Палестину у 1982 році. Він надає можливість звернути увагу світової спільноти на проблему агресії та насильства, з якими стикаються діти по всьому світу.
Війна в Україні триває з 2014 року. З того часу ı до 22 лютого 2022 року в Українı загинуло 152 дитини,а 146 зазнали поранень
З дня повномасштабного вторгнення армıї рф на територıю України внаслıдок збройної агресıї росıї загинула 701 дитина. Тıльки за офıцıйними даними Офıсу Генерального прокурора в Українı станом насьогоднı 2496 дıтей отримали поранення, понад 2000 зникли безвıсти,19 505 примусово депортованı на територıю держави-агресора. Цı цифри не є остаточними й повними, адже кıлькıсть вбитих, поранених та викрадених росıйськими окупантами дıтей на окупованих територıях України достеменно невıдома.
Міжнародний день дітей – безневинних жертв агресії є нагадуванням дорослим про їх вчинки та помилки, яким немає виправдання, про вчинки, що призводять до загибелі дітей. Цей день є благанням зупинити усі конфлікти! Діти мають зростати у мирі та любові!
Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня долучається до Тижня безбар’єрності! Безбар’єрність — це не лише про пандуси чи тактильну плитку. Це про повагу до людської гідності, рівні можливості та подолання стереотипів щодо психічного здоров’я. У нашій лікарні безбар’єрність має кілька важливих вимірів: Інформаційна доступність. Ми вчимо говорити про ментальне здоров’я просто, відкрито та без стигми. Фізичний простір. Ми постійно працюємо над тим, щоб наша територія та корпуси ставали зручнішими для кожного пацієнта та відвідувача.Психологічна підтримка. Створюємо безпечне середовище, де немає місця засудженню, а є простір для відновлення та розуміння. Цифрова інтеграція. Спрощуємо доступ до онлайн-консультацій та інформації про медичні послуги. Психічне здоров’я є невіддільною частиною загального благополуччя людини. Наше завдання — зробити шлях до одужання та психологічної стабільності максимально комфортним, без жодних внутрішніх чи зовнішніх перешкод.🤝 Бар’єри існують лише в розумі. Разом ми здатні їх подолати!
Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини спільно з фахівцями центральних органів виконавчої влади підготували комплексний інформаційний довідник. Це видання покликане стати дорожньою картою для цивільних осіб, які пройшли через полон, а також для родин тих, хто вважається зниклим безвісти за особливих обставин.
Повернення до цивільного життя після незаконного позбавлення волі внаслідок збройної агресії проти України – це складний процес, що потребує не лише часу, а й чіткого розуміння своїх прав. Численні звернення громадян підтвердили необхідність у єдиному ресурсі, де зібрані всі відповіді на актуальні питання.
Що містить довідник?
Матеріал охоплює всі сфери соціальної адаптації та правового захисту. Зокрема, у довіднику детально роз’яснено алгоритми дій щодо:
Встановлення статусу: як офіційно підтвердити факт позбавлення волі або статус особи, зниклої безвісти.
Медичної та психологічної допомоги: де та як отримати безплатне лікування, професійну реабілітацію та психологічний супровід.
Державних виплат: порядок отримання одноразової та щорічної грошової допомоги.
Трудових та майнових прав: збереження робочого місця, оформлення пільг та захист власності.
Освіти та житла: можливості для навчання та отримання тимчасового або постійного помешкання.
Юридичної підтримки: отримання безоплатної правничої допомоги для захисту своїх інтересів.
Чому це важливо для системи охорони здоров’я?
Медична та психологічна реабілітація є фундаментом відновлення людини. Управління охорони здоров’я Чернігівської ОДА наголошує: своєчасне звернення за спеціалізованою допомогою – це право кожного громадянина, закріплене законодавством. Довідник допомагає уникнути бюрократичних перепон та швидше отримати необхідне лікування.
«Скринінг здоров’я 40+» — це національна програма раннього виявлення серцево-судинних захворювань, цукрового діабету II типу та проблем психічного здоров’я. Його мета — допомогти людям віком від 40 років вчасно виявити ризики хронічних захворювань, які часто розвиваються без симптомів і стають причиною інвалідності або передчасної смерті. Проте головна цінність програми не лише в діагностиці, а у можливості змінити спосіб життя та запобігти ускладненням внаслідок хвороб.
Раннє виявлення ризиків: що показує скринінг
«Скринінг здоров’я 40+» базується на доказовій медицині та включає комплекс інтервенцій:
вимірювання артеріального тиску (з повторною оцінкою);
Багато з цих змін людина не відчуває фізично, але саме вони формують майбутні ускладнення.
Профілактичне консультування: персональний план змін
Після отримання результатів лікар надає індивідуальні рекомендації.
Профілактичне консультування може включати:
корекцію харчування;
рекомендації щодо рухової активності;
контроль маси тіла;
зменшення впливу стресу;
підтримку у відмові від куріння;
корекцію вживання алкоголю;
рекомендації щодо подальшого спостереження.
У разі виявлення граничних показників людина отримує чіткі поради, як зменшити ризик розвитку захворювання.
Таким чином скринінг стає точкою старту для усвідомленої зміни способу життя.
Доступна допомога: що далі, якщо виявлено проблему
Якщо під час скринінгу встановлено підвищений ризик або ознаки захворювання, передбачено чіткий алгоритм дій:
1. Передача результатів сімейному лікарю для подальшого супроводу.
2. Електронне направлення до лікаря-спеціаліста.
3. За потреби, виписка електронного рецепта.
У межах державної програми реімбурсації «Доступні ліки» пацієнти можуть отримувати препарати для лікування та профілактики серцево-судинних захворювань, контролю рівня глюкози в крові, інсуліни, тест-смужки та препарати для підтримки психічного здоров’я.
Таким чином, «Скринінг здоров’я 40+» забезпечує не лише виявлення ризиків, а й реальний доступ до лікування.
Чому це важливо після 40 років
Саме після 40 років зростає ризик:
серцево-судинних захворювань (які спричиняють понад 60% передчасних смертей в Україні);
цукрового діабету II типу;
проблем психічного здоров’я, ризик яких посилився через вплив війни.
Скринінг — це простий і безпечний спосіб запобігати ускладненням, зберегти працездатність і якість життя.
Скринінг як турбота про власне здоров’я
«Скринінг здоров’я 40+» це:
раннє виявлення ризиків;
персональні рекомендації;
чіткий маршрут подальших дій;
доступ до лікування.
Це можливість не лікувати наслідки, а запобігати хворобам.
Україна традиційно приєднується до глобальної екологічної ініціативи «Digital Cleanup Day», що об’єднує ековолонтерів, громадян, бізнес і державні установи навколо розвитку екосвідомості та відповідального користування та поводження з цифровими відходами. 21 березня 2026 року громадян запрошують долучитися до онлайн-прибирання власного цифрового простору. Ініціатива спрямована на зменшення цифрових відходів, скорочення викидів CO₂, підвищення інформаційної безпеки та розвиток корпоративної соціальної відповідальності разом із найбільшим еко рухом країни Let’s do it Ukraine. Цифрове прибирання — це сучасний формат прибирання, у якому може взяти участь кожен без виходу з дому. Як і фізичні відходи, цифрові файли, додатки, фото, відео та електронні листи створюють екологічне навантаження, адже зберігаються на серверах, що працюють 24/7 і споживають значні обсяги електроенергії. Видаляючи зайві дані, користувачі економлять використання електроенергії, зменшують вуглецевий слід, продовжують життя своїм пристроям, підвищують інформаційну безпеку та формують екологічно відповідальні цифрові звички.
Реєструйте свій результат та отримайте онлайн сертифікат: https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSdMMjTKaAqKtGR5GJUaB9d-T8n1TAAxfYdyW_pwuwUNBDN3vw/viewform
Як долучитися:
● видалити зайві файли, дублікати фото та відео
● очистити електронну пошту від спаму та листів із вкладеннями
● відписатися від неактуальних розсилок
● очистити кеш, кошик, завантаження та хмарні сховища
● впорядкувати додатки та обмежити фонові процеси
Юлія Мархель, лідерка Let’s do it Ukraine:
«Цифрове прибирання — це не лише про очищення пам’яті пристроїв, а про формування нової культури еко свідомості. Сьогодні еко волонтери змінюють підхід до споживання ресурсів і в цифровому світі. Кожен видалений файл — це крок до зменшення викидів, збереження енергії та розвитку відповідального суспільства». Зафіксуйте результат — зробіть скріншоти «до» та «після», діліться у соціальних мережах із хештегами #digitalcleanupletsdoitukraine #digitalcleanup #earthrise та відмічайте офіційні сторінки:
facebook.com/letsdoitukraineeco / instagram.com/letsdoitukraine
Чому це важливо:
● близько 90% цифрових даних ніколи не використовуються, але споживають енергію
● один спам-лист генерує приблизно 0,3 г CO₂, а масові розсилки створюють мільйонні викиди
●Інтернет та його інфраструктура щороку виробляють понад 900 млн тонн CO₂
● перегляд відео становить близько 60% інтернет-трафіку та генерує сотні мільйонів тонн CO₂
щороку
● 2 години відеострімінгу щодня еквівалентні значному енергоспоживанню, яке можна було б
використати для транспорту або побутових потреб
Результати України:
У 2025 році під час Місяця цифрового прибирання 58 421 українець видалив 10 694 968 ГБ даних, що
дозволило зменшити 2 673 742 кг CO₂ та заощадити 5 347 484 кВт-год електроенергії на рік. Також під
час Всесвітнього дня прибирання було видалено понад 1 млн ГБ даних, що дало суттєвий екологічний
ефект.
Регулярне цифрове прибирання допомагає не лише довкіллю, а й самим користувачам. Очищений
пристрій працює швидше, споживає менше енергії та є більш захищеним. Рекомендується щотижнево
очищати галерею та завантаження, щомісяця — перевіряти пошту й хмарні сервіси, а раз на кілька
місяців проводити повне прибирання пристрою. Важливо також мінімізувати кількість додатків,
контролювати автозапуск та дбати про цифрову безпеку.
Дізнавайтесь більше в новинах на сайті letsdoitukraine.org та у соціальних мережах:
facebook.com/letsdoitukraineeco / instagram.com/letsdoitukraine / https://www.tiktok.com/@letsdoitukraine
Повномасштабна агресія росії проти України призвела до масових смертей і страждань. Зафіксовано тисячі випадків катувань, нелюдського поводження та сексуального насильства, масштабні руйнування житлових будинків та об’єктів критичної інфраструктури по всій країні, а також величезні економічні збитки. Створення Реєстру збитків для України є значним міжнародним зусиллям і першим кроком до створення механізму, який забезпечить справедливість та компенсацію для України та її народу.
Реєстр дозволяє постраждалим та особам, що вижили після воєнних дій, безпосередньо брати участь у процесі відшкодування збитків. Реєстр надасть їм можливість розповісти свої історії через подання заяв, разом з їхніми свідченнями та іншими доказами, в надії допомогти їм відновити почуття контролю, яке могло бути втрачене через пережиту травму, і вивести їх на реальний шлях до відновлення.
— коли повертаєш рухову активність після поранення; — коли знову стаєш самостійним після інсульту; — коли бачиш, як твоя дитина реагує на цей світ і радіє йому попри складні обставини. Реабілітація — це коли можеш отримати фахову допомогу та повернути активне й самостійне життя.
Свою трудову діяльність Брезме Володимир Миколайович розпочав з посади лікаря-психіатра диспансерного відділення Чернігівської обласної психоневрологічної лікарні у 1966 році. А з вересня 1983 року по жовтень 2010 року (більш ніж 27 років) обіймав керівні посади: заступник головного лікаря з медичної частини, виконуючий обов’язки головного лікаря, головний лікар Чернігівської обласної психоневрологічної лікарні. На даний час продовжує надати медичну допомогу як лікар-психіатр амбулаторного психіатричного відділення. Все своє життя Брезме Володимир Миколайович присвячує служінню людям. В минулі роки – постійний представник від України міжнародних координаційних нарад з питань організації андросексопатологічної допомоги населенню. Автор ідеї регіональних спеціалізацій лікарів-суміжників на робочих місцях при обласному кабінеті сексопатології. Активний пропагандист сексуального здоров’я населення. Має друковані видання з сексології та андрології. Володимир Миколайович – відданий знавець своєї справи, людина невтомної енергії. Дипломатичність та вміння працювати з людьми сформували його як шановного лікаря та забезпечили йому високий авторитет і повагу колег, пацієнтів та всієї громади Чернігівської області. За вагомий особистий внесок у розвиток охорони здоров’я та високий професіоналізм Брезме Володимир Миколайович був рекомендований колективом лікарні до присвоєння Почесного звання „Заслужений лікар України”.
Шановний Володимире Миколайовичу! З нагоди Вашого Дня Народження прийміть найщиріші привітання та побажання від коллективу Чернігівської обласної психоневрологічної лікарні.
📣 Цього дня привертається увага до проблеми насильства (фізичного, сексуального, психологічного) проти жінок та дівчат у всьому світі. ‼ Мільйони жінок у світі досі потерпають від насильства. Багато жінок можуть замовчувати, приховувати насильство, адже насильство над жінками нерідко є табуйованим. Тому ми навіть не в змозі оцінити масштаби цієї проблеми. ‼ Важливим кроком до подолання проблеми насильства має стати її усвідомлення, як суспільством в цілому, так і кожним окремим громадянином, членом сім’ї. Необхідно змінювати терпиме, а іноді й байдуже ставлення суспільства до насильства. Кожен з нас має сказати «Стоп!»❎насильству у власній родині, ближньому оточенні тощо 🫂 Від домашнього насильства не застрахований ніхто, тому важливо знати, як себе захистити. Отже: – потрібно обов’язково фіксувати домашнє насильство на фото або відео 📸; – якщо ви отримали травму у вигляді синців або поранень, викличте швидку, яка повинна це зафіксувати 🚓🚑; – фіксуйте побої на фото або відео 📲; – погрози і тиск записуйте на диктофон 📼.
Якщо ви відчуваєте стрес чи тривогу, навчіться технікам розслаблення, встановлюйте чіткі пріоритети та не бійтеся звертатися по професійну допомогу. Ми завжди з Вами поруч.
(+380990914459 ДЗВОНИТИ ДЛЯ ЗАПИСУ З 9:00 ДО 18:00)
Натще, якщо обстеження в першій половині дня. Якщо обстеження в другій половині дня – нічого не їсти і не пити за 5-6 годин, не вживати продукти, які викликають здуття живота: сирі овочі і фрукти, бобові (горох, квасоля), хліб і здоба, молоко і молочні продукти, жирну їжу, алкоголь, солодощі (цукерки, цукор), каву, сік, газовані напої, квашені, мариновані продукти.
УЗД сечовидільної системи:
УЗД сечовидільної системи (сечовий міхур, нирки)Протягом 1 години перед УЗД не вживати рідини. Обстеження проводять із наповненим сечовим міхуром (випити до 1 л негазованої води за 1-2 години до обстеження, потім протягом години до УЗД нічого не пити і обов’язково утриматись від сечовипускання).
УЗД малого таза якоїсь спеціальної підготовки не передбачає. Жінці достатньо за добу до процедури утриматися від вживання продуктів, які спричиняють газоутворення. Бажано (але необов’язково) не їсти за 4–5 годин до дослідження. Доцільніше приділити увагу гігієні зовнішніх статевих органів.
Підготовка до процедури електронейроміографії (ЕНМГ): Дізнатися більше
Механізм безоплатного забезпечення осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю та інших окремих категорій населення (далі – особа) допоміжними засобами реабілітації (технічними та іншими засобами реабілітації) (далі – засоби реабілітації) визначено Порядком забезпечення допоміжними засобами реабілітації (технічними та іншими засобами реабілітації) осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю та інших окремих категорій населення і виплати грошової компенсації вартості за самостійно придбані такі засоби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 квітня 2012 року № 321 (зі змінами) (далі – Порядок).
Засоби реабілітації, призначені для безоплатного забезпечення осіб за рахунок коштів державного бюджету, виготовляються, постачаються суб’єктами господарювання, яких включено Держлікслужбою до Реєстру осіб, відповідальних за введення медичних виробів, активних медичних виробів, які імплантують, та медичних виробів для діагностики in vitro в обіг.
За бажанням особи можуть самостійно придбати засоби реабілітації, призначені їм відповідно до показань, та отримати компенсацію в межах граничної ціни на відповідний засіб реабілітації, затвердженої Мінсоцполітики.
Особи забезпечуються засобами реабілітації або отримують компенсацію за самостійно придбані засоби, визначені додатком 1 до Постанови КМУ від 05.04.2012 №321 (зі змінами).
Щодо зміцнення здоров’я населення, раннього виявлення захворювань, формування навичок здорового способу життя, зокрема щодо зниження рівня поширеності тютюнокуріння, відповідальної самозбережувальної поведінки.
Центральне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці проводить моніторингові дослідження щодо стану оформлення трудових відносин та додержання законодавства про працю шляхом опитування респондентів на території районів та населених пунктів областей.
Міністерство у справах ветеранів України спільно з Міністерством цифрової трансформації України з метою підтримки ветеранів війни, заохочення до фізичної активності, покращення психологічного здоров’я та соціальної інтеграції 15 січня 2025 року започаткували програму Ветеранський спорт. Згідно з цією програмою, учасники бойових дій та люди з інвалідністю внаслідок війни можуть отримувати щоквартально 1500 грн на відвідування спортивних залів, басейнів та інших закладів фізичної культури.
Отримати зазначені кошти можна зареєструвавшись через застосунок Дія:
Увійти до застосунку Дія
Перейти до розділу «Сервіси» та обрати послугу Ветеранський спорт
Вибрати Дія.Картку для отримання виплат та надіслати заяву
Після схвалення заявки кошти надходитимуть автоматично через шість днів після оформлення заявки на Дія.Картку.
Зверніть увагу! Якщо Ви отримували кошти у першому кварталі та використали їх на заняття спортом, то заявку у другому кварталі подавати не потрібно, кошти надійдуть автоматично.
