Архів автора press

Авторpress

Залежність від психоактивних речовин

ЗАЛЕЖНІСТЬ ВІД ПСИХОАКТИВНИХ РЕЧОВИН

Залежність від психоактивних речовин (наркотиків) — це хронічне захворювання, що проявляється в непереборному бажанні вживати наркотичні речовини, незважаючи на негативні соціально-медичні наслідки.

Відповідно до сучасних досліджень, залежність від ПАР є захворюванням центральної нервової системи: біохімія в активних центрах (рецепторах) мозку змінюється так, що потреба в наркотичних речовинах стає біологічно зумовленою і дуже сильною.

Уперше більшість людей вживає наркотики добровільно, із різних причин, але повторне вживання може призвести до змін у мозку, у результаті чого людина може бути не здатною опиратися інтенсивному потягу до ПАР. Оскільки вживання наркотиків може призводити до змін у мозку, залежність розглядають як хронічне захворювання, а не брак волі чи прояв поганого характеру. Наркозалежність вважають рецидивним захворюванням — люди, які лікуються від розладів, пов’язаних з уживанням наркотиків, або пройшли таке лікування, мають підвищений ризик повернутися до вживання ПАР навіть після кількох років відмови.

Вживання наркотиків впливає передусім на три складові мозку.

  • Базальні ганглії відіграють важливу роль у формуванні мотивації, зокрема приємних ефектів від такої діяльності, як прийом їжі, спілкування і секс, а також беруть участь у формуванні звичок і щоденної поведінки. Ці ділянки утворюють ключовий вузол, що називається «ланцюгом винагороди» мозку. Наркотики надмірно активують цей ланцюг — зумовлюють ейфорію; але внаслідок багаторазової дії ПАР організм пристосовується до їхньої присутності, чутливість базальних ядер зменшується. Таким чином, людина втрачає здатність відчувати задоволення від іншої діяльності крім вживання наркотиків.
  • Розширена мигдалина відповідає за стресові відчуття, такі як дратівливість і неспокій, що є характерними для синдрому відміни (коли людина різко перестає вживати наркотичні речовини). За тривалого вживання наркотичних речовин людина продовжує це робити, щоб отримати тимчасове полегшення від почуття дискомфорту, а не заради задоволення. Тобто вживання ПАР відбувається не для отримання насолоди, а щоби «привести себе у нормальний стан».
  • Префронтальна кора відповідає за здатність мислити, планувати, розв’язувати проблеми, приймати рішення і контролювати свої імпульси. Ця частина мозку дозріває останньою, тому підлітки найбільш уразливі до наркотичних речовин.

Деякі наркотичні речовини, наприклад опіоїди, також впливають на стовбур головного мозку, що контролює основні життєво важливі функції (частоту серцевих скорочень, дихання і сон).

З 1999 р. в Україні офіційно запроваджено міжнародну класифікацію хвороб десятого перегляду (МКХ-10). Згідно з МКХ-10, усі види залежності від психоактивних речовин кодують у рамках діагностичного модуля F10 — F19, що об’єднує «Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання психоактивних речовин».

Психоактивні речовини (ПАР) — речовини, що спричиняють звикання та/або залежність за умов систематичного вживання. До психоактивних речовин належать алкоголь, наркотичні речовини, окремі лікарські та інші засоби.

Психоактивні речовини можна поділити на опіоїди, стимулятори, галюциногени, канабіноїди, снодійно-седативні речовини, інгалянти. ПАР можна вживати у різний спосіб, зокрема через куріння, ковтання, нюхання, внутрішньовенне та внутрішньом’язове введення.

Характерні ознаки синдрому залежності від ПАР:

  • сильне бажання чи почуття непереборної тяги до прийому ПАР;
  • порушена здатність контролювати поведінку, пов’язану з прийомом ПАР;
  • поява абстинентного стану, що виникає, коли прийом психоактивної речовини зменшити або припинити;
  • ознаки толерантності до дії психоактивної речовини, що проявляються в необхідності значного збільшення кількості речовини для досягнення бажаного ефекту;
  • поглиненість уживанням ПАР, котра проявляється в тому, що заради прийому речовини людина повністю або частково відмовляється від важливих альтернативних задоволень і зацікавлень чи витрачає багато часу на діяльність, необхідну для придбання і прийому речовини, та на відновлення після її ефектів;
  • вживання психоактивних речовин всупереч явним ознаками шкідливих наслідків для здоров’я, роботи/навчання, стосунків з друзями, членами родини тощо.

Чому деякі люди стають залежними від ПАР, а інші — ні?

Передбачити, чи стане людина залежною від наркотиків, неможливо. Частина людей може вживати ПАР певний час і не мати залежності. У інших залежність розвивається дуже швидко, буквально після першого вживання. На формування залежності впливає багато чинників, і що більше факторів ризику має людина, то більша ймовірність того, що прийом наркотиків може призвести до залежності.

Фактори ризику, що впливають на формування залежності, можна розділити на кілька груп.

1. Біологічні. Гени, з якими народжується людина, відіграють значну роль у формуванні залежності. Окрім того, мають значення стать, етнічна приналежність і наявність супутніх психічних захворювань (депресія, тривожні розлади тощо). Зокрема, особи, які мають інші психічні захворювання, більш схильні до формування залежності від ПАР.

2. Соціальні. Оточення людини, особливості сімейних стосунків (передусім дітей з батьками), друзі, економічне положення і загальний рівень добробуту впливають на ризики початку вживання наркотиків та формування залежності. Такі фактори, як фізичне, сексуальне і психологічне насильство, життя в умовах постійного стресу, утиски з боку сім’ї, можуть значно збільшити ймовірність початку вживання наркотиків і подальшої залежності від них.

3. Еволюційні. Генетичні чинники і фактори навколишнього середовища взаємодіють з критичними етапами розвитку в житті людини та впливають на ризик появи наркозалежності. Вживання наркотиків у будь-якому віці може призвести до залежності, але що раніше воно починається, то більша ймовірність переростання його у залежність. Особливо це стосується підлітків: області їхнього мозку, що контролюють прийняття рішень, судження і самоконтроль, ще розвиваються, тож підлітки можуть бути особливо схильними до ризикованої поведінки, зокрема вживання наркотиків.

Розрізняють кілька етапів розвитку наркозалежності. Спочатку з’являється імпульсивний потяг до прийому ПАР, який більшою мірою асоціюється з позитивними переживаннями (ейфорія, відчуття психічного та фізичного комфорту, почуття задоволення), проте згодом починає переважати компульсивний потяг, пов’язаний, головно, з потребою усунути негативні переживання (дисфорія, почуття дискомфорту, різноманітна психо-вегетативна симптоматика), які асоціюються із синдромом відміни — гострим абстинентним синдромом.

Незалежно від виду наркотичної речовини у поведінці, характері та фізіології людини настають зміни. При цьому можливі характерні прояви залежності від ПАР, на які слід звернути увагу і якнайшвидше вжити необхідних заходів:

  • безпідставні зникнення з дому на досить тривалий час;
  • різкі несподівані зміни поведінки (необґрунтована агресивність, злобність, замкнутість, брехливість, відчуженість, неохайність);
  • поява боргів, зникнення з дому цінних речей і грошей, крадіжки;
  • втрата інтересу до колишніх захоплень, занять;
  • поява в домі флаконів/паковань тощо з невідомими речовинами;
  • наявність серед особистих речей шприців, голок, гумових джгутів, таблеток, наркотичних речовин;
  • поява у лексиконі нових жаргонних слів;
  • наявність слідів від ін’єкцій на будь-яких частинах тіла, особливо на передпліччі;
  • розлади сну (безсоння або надзвичайно тривалий сон, сон удень, важке пробудження і засинання, тяжкий сон);
  • розлади апетиту (різке підвищення апетиту або його відсутність, вживання значної кількості солодощів, поява надзвичайної спраги);
  • зміни розміру зіниць (зіниці різко розширені або звужені до розміру булавкової головки) та кольору шкіри (різко бліда, сірувата).

Визначити, чи вживає людина ПАР, можна із використанням експрес-тестів, які продають в аптеці. Для такого тестування потрібен зразок сечі або слини і можна не звертатися до спеціалізованої клініки. Існують тести на один або кілька ПАР, проте варто пам’ятати, що вони можуть давати як хибнопозитивні, так і хибнонегативні результати, і що визначення того, чи вживала особа ПАР, залежить від тривалості перебування певної речовини в організмі людини, частоти вживання тощо. Так, деякі речовини неможливо виявити вже через кілька днів після вживання, особливо якщо людина вживає їх епізодично, а не постійно.

Ефективна наркополітика

Наркополітика держави є одним з найбільш важливих чинників, що впливають на ситуацію із вживанням наркотиків і, зокрема, на доступ осіб, які зловживають або мають залежність, до програм зменшення шкоди та лікування. Доведено, що війна з наркотиками чи політика «нульової терпимості», ідея якої полягає у повному викорененні наркотиків та боротьбі з людьми, які їх вживають, не є ефективною.

Зокрема, війна з наркотиками та політика «нульової толерантності» призводять до:

  • розростання кримінальної інфраструктури — успішна операція проти одного наркоугруповання призводить до сплеску насильства нових угруповань у боротьбі за вакантну територію, залучення нових дилерів, переміщення місця нелегального виробництва наркотиків;
  • неефективності витрат на правоохоронні, судові, каральні заходи та, як результат, зменшення витрат на профілактику вживання наркотичних речовин та лікування осіб, які мають залежність;
  • маргіналізації наркоспоживачів та стрімкого поширення ВІЛ, ВГС через ін’єкційне вживання наркотиків;
  • ускладнення доступу до наркотичних лікарських засобів, які призначають з медичною метою, наприклад, для знеболення.

Ефективна наркополітика базується на таких принципах:

1) інвестування коштів у здоров’я (профілактика, зниження шкоди, лікування) та громадську безпеку як основи сучасної наркополітики;

2) забезпечення вільного доступу до життєво необхідного лікування (опіоїдні анальгетики, препарати замісної підтримувальної терапії тощо);

3) припинення криміналізації та позбавлення свободи людей, які вживають наркотики, оскільки залежні особи насамперед хворі, а не злочинці;

4) переорієнтація дій правоохоронних органів на боротьбу з організованою злочинністю (зосередження ресурсів на найбільш руйнівних та насильницьких елементах наркобізнесу, а не тих, хто перебуває на найнижчій сходинці ієрархії, — дрібних дилерах);

5) регулювання та контроль наркоринку (обігу наркотичних препаратів) силами держави (ліцензування, квоти, рецептурний відпуск, віковий доступ, маркетинг тощо);

6) використання нових критеріїв ефективності наркополітики — зниження негативних наслідків уживання наркотиків (передозування, поширення соціально небезпечних хвороб, насильства тощо) на противагу гектарам знищених полів незаконно культивованих рослин, вазі конфіскованих наркотиків, кількості ув’язнених за злочини, пов’язані з уживанням/зберіганням/поширенням наркотиків.

Підходи до лікування

Важливо розуміти, що залежність від ПАР є хронічною недугою, а не гострим станом, а отже підходи до лікування мають враховувати особливості перебігу саме хронічних захворювань.

Отож слід пам’ятати про особливості лікування хронічних хвороб:

  • такі недуги часто мають рецидиви, що не свідчить про неефективність лікування, а є природним перебігом захворювання;
  • основною метою лікування є мінімізація негативних наслідків захворювання та контроль за проявами недуги, оскільки повне одужання часто є неможливим (на відміну від гострого стану);
  • лікування хронічних захворювань часто є пожиттєвим і не обмежене у часі, єдиним критерієм для зупинки терапії є стан хворого, а не її тривалість (лікування гострого стану завжди обмежене у часі);
  • пацієнт є активним учасником і партнером лікування, і від ефективної взаємодії між лікарем і пацієнтом залежить успіх терапії.

Національний інститут США з питань зловживання наркотиками (NIDA) сформулював ключові правила лікування наркотичної залежності:

1) залежність — це складне, хронічне захворювання, що порушує функціонування головного мозку і поведінку людини, але піддається лікуванню;

2) не існує єдиного методу лікування, що годився би для всіх;

3) лікування має бути легкодоступним (бажано отримання лікування одразу після звернення по нього);

4) ефективна терапія спрямована на безліч потреб пацієнта (лікування інших психічних захворювань, сприяння у залагодженні соціальних проблем), а не тільки на споживання наркотиків;

5) ефективність лікування дуже залежить від його адекватної тривалості;

6) поведінкова терапія, зокрема індивідуальне, сімейне або групове консультування, є найбільш поширеною формою лікування наркозалежності;

7) медикаменти є важливим елементом лікування для багатьох пацієнтів, особливо в поєднанні з консультуванням та іншими поведінковими терапіями;

8) план лікування і ведення пацієнта слід постійно оцінювати і змінювати за потреби для забезпечення його відповідності;

9) багато наркозалежних мають інші психічні розлади (коморбідні стани);

10) медична допомога у разі детоксикації є лише першою стадією лікування залежності й сама собою мало що змінює у випадку тривалого зловживання наркотиками;

11) лікування не обов’язково має бути добровільним, щоби бути ефективним;

12) під час лікування слід постійно контролювати споживання наркотиків, оскільки рецидиви справді можливі;

13) програми лікування мають передбачати тестування пацієнтів на наявність ВІЛ/СНІДу, гепатитів B і C, туберкульозу та інших інфекційних захворювань, а також забезпечувати цільове консультування щодо зниження ризикованої поведінки.

Існує багато методів лікування людей, котрі мають психічні та поведінкові розлади внаслідок уживання опіоїдів, проте лише незначна частина з них має доказову ефективність.

Фармакотерапія за психічних і поведінкових розладів унаслідок вживання опіоїдів поділяється на такі категорії:

  • лікування станів інтоксикації або відміни;
  • підтримувальна терапія агоністами опіоїдів;
  • терапія антагоністами опіоїдів;
  • лікування супутніх психічних захворювань.

Разом із медикаментозним лікуванням пацієнтам надають психосоціальну підтримку. Серед заходів такої підтримки доведену ефективність мають:

  • когнітивно-поведінкова терапія (КПТ);
  • профілактика рецидивів;
  • мотиваційне інтерв’ю;
  • короткочасні втручання (brief interventions).

Участь у групах самодопомоги розглядають як додатковий метод, вона не має доказової ефективності, якщо застосовується самостійно.

Наданню психосоціальних послуг має передувати оцінювання соціального статусу та проблем пацієнта (відсутність житла, безробіття, фінансові проблеми, негаразди у стосунках тощо).

Авторpress

ЦГЗ МОЗ України оновив стандартні заходи захисту у лікарнях.

Стандартні заходи захисту — це група методів профілактики інфікувань. Медичні працівники завжди повинні бути озброєнні засобами індивідуального захисту. Адже робота з пацієнтами — небезпечна й ризикована. Особливо це стосується тих, хто працює з хворими на  туберкульоз, кір, COVID-19. 

10 стандартних заходів захисту:

  • гігієна рук;
  • використання рукавичок (за необхідності);
  • халат захисний (за необхідності);
  • маски (за необхідності);
  • використання захисних окулярів або щитків (за необхідності);
  • безпечні практики виконання ін’єкцій;
  • безпечні обладнання та інструменти;
  • безпечне поводження з відходами;
  • очищення приміщень;
  • безпечна білизна.

Очищення приміщень та використання чистого і безпечного обладнання

Прибирання приміщень — одна з ключових профілактик поширення патогенів у ЗОЗ. Фактично, це очищення поверхонь, видалення бруду, сміття, органічних речовин, зменшення кількості мікроорганізмів на забрудненій поверхні. Очищення здійснюється послідовно: від найменш до найбільш забруднених поверхонь. Підлогу очищають останньою. Робоче обладнання дезінфікують відразу після використання.

Засоби дезінфекції. Розчини повинні бути необхідної концентрації відповідно до рекомендацій виробника. Занадто висока концентрація має токсичний вплив на особу, яка контактує з розчином.

Заборонено. Використовувати розпилення фенолвмісних, четвертинних амонієвих сполук, озону та перекису водню.

Критичне медичне обладнання та інструменти мають очищатися, дезінфікуватися та стерилізуватися згідно з рекомендаціями виробника відповідно до ДСТУ EN ISO 17664:2018 Стерилізація медичних виробів.

Некритичне обладнання, наприклад, дозатори, апарати ШВЛ має бути очищене й дезінфіковане перед використанням для іншого пацієнта та/або після використання. Забезпечення кожного пацієнта індивідуальним набором некритичного медичного обладнання таким, як термометр, стетоскоп, тонометр знижує ризики передавання інфекційних агентів.

Також до поверхонь, які слід очищати і дезінфікувати необхідно додати комп’ютери, мобільні телефони, ноутбуки і планшети. Радимо під час огляду пацієнтів зовсім не мати при собі особистої кишенькової техніки.

Авторpress

З 24 лютого Україна повертається до адаптивного карантину.

            З 24 лютого Україна повертається до адаптивного карантину

 

Україна повернеться до моделі адаптивного карантину, коли в межах області встановлюватиметься той чи інший рівень карантинних обмежень залежно від епідемічної ситуації. Про це йдеться у постанові Уряду, яку Кабінет Міністрів України прийняв 17 лютого 2021 року. Таким чином постанова передбачає встановлення базового «жовтого» рівня для всієї країни  терміном до 30 квітня нинішнього року. Зокрема, документом передбачено деякі послаблення:

  • дозволено проведення масових заходів, якщо для однієї особи передбачатиметься 4 квадратних метри площі або з наповненістю залу до 50%;
  • дозволено відвідування закладів освіти групами більш ніж 20 осіб;
  • під час проведення матчів командних ігрових видів спорту можуть бути присутні глядачі, але з певними обмеженнями щодо кількості заповнених місць;
  • дозволятиметься працювати ресторанам, кафе, барам та їдальням до 24 години.

В залежності від епідемічної ситуації на території України в цілому або  в окремих областях встановлюватиметься «зелений», «жовтий», «помаранчевий» або «червоний» рівень епідемічної небезпеки поширення COVID-19.

«Колір» регіону або території  буде визначати автоматизоване програмне забезпечення на основі алгоритмів і даних, а Державна комісія ТЕБ та НС затверджуватиме дані.

Авторpress

З 24 лютого Україна повертаєтся до адаптивного каратнину

            З 24 лютого Україна повертається до адаптивного карантину

 

Україна повернеться до моделі адаптивного карантину, коли в межах області встановлюватиметься той чи інший рівень карантинних обмежень залежно від епідемічної ситуації. Про це йдеться у постанові Уряду, яку Кабінет Міністрів України прийняв 17 лютого 2021 року. Таким чином постанова передбачає встановлення базового «жовтого» рівня для всієї країни  терміном до 30 квітня нинішнього року. Зокрема, документом передбачено деякі послаблення:

  • дозволено проведення масових заходів, якщо для однієї особи передбачатиметься 4 квадратних метри площі або з наповненістю залу до 50%;
  • дозволено відвідування закладів освіти групами більш ніж 20 осіб;
  • під час проведення матчів командних ігрових видів спорту можуть бути присутні глядачі, але з певними обмеженнями щодо кількості заповнених місць;
  • дозволятиметься працювати ресторанам, кафе, барам та їдальням до 24 години.

В залежності від епідемічної ситуації на території України в цілому або  в окремих областях встановлюватиметься «зелений», «жовтий», «помаранчевий» або «червоний» рівень епідемічної небезпеки поширення COVID-19.

«Колір» регіону або території  буде визначати автоматизоване програмне забезпечення на основі алгоритмів і даних, а Державна комісія ТЕБ та НС затверджуватиме дані.

Авторpress

Повернення до карантину з 24 лютого

    

 

Україна повернеться до моделі адаптивного карантину, коли в межах області встановлюватиметься той чи інший рівень карантинних обмежень залежно від епідемічної ситуації. Про це йдеться у постанові Уряду, яку Кабінет Міністрів України прийняв 17 лютого 2021 року. Таким чином постанова передбачає встановлення базового «жовтого» рівня для всієї країни  терміном до 30 квітня нинішнього року. Зокрема, документом передбачено деякі послаблення:

  • дозволено проведення масових заходів, якщо для однієї особи передбачатиметься 4 квадратних метри площі або з наповненістю залу до 50%;
  • дозволено відвідування закладів освіти групами більш ніж 20 осіб;
  • під час проведення матчів командних ігрових видів спорту можуть бути присутні глядачі, але з певними обмеженнями щодо кількості заповнених місць;
  • дозволятиметься працювати ресторанам, кафе, барам та їдальням до 24 години.

В залежності від епідемічної ситуації на території України в цілому або  в окремих областях встановлюватиметься «зелений», «жовтий», «помаранчевий» або «червоний» рівень епідемічної небезпеки поширення COVID-19.

«Колір» регіону або території  буде визначати автоматизоване програмне забезпечення на основі алгоритмів і даних, а Державна комісія ТЕБ та НС затверджуватиме дані.

Авторpress

Все про вакцинацію від COVID-19 в Україні

https://vaccination.covid19.gov.ua/

Авторpress

Чернігівщина однією з перших в Україні отримає вакцину проти коронавірусу

Про це  21 лютого, перебуваючи з візитом  у Чернігові, розповів заступник Міністра охорони здоров’я – Головний санітарний лікар України Віктор Ляшко. Посадовець, зокрема, зазначив: регіон отримає 7 тисяч доз вакцини проти коронавірусу від фірми AstraZeneca ( виробництва Великої Британії та Швеції).

Відтак першим закладом, що буде робити щеплення, стане  КНП «Чернігівська обласна лікаря», в якій всі 68 медичних працівників дали згоду на вакцинування і їм будуть робити щеплення в першу чергу.

«Чернігівська область отримає вакцину одна із найперших. На національний склад привозять вакцину, на другий день 11 автомобілів відразу виїжджають в 25 областей нашої країни. Є 7 областей, які отримають її в той же день, а до деяких буде доїжджати і на наступний. Саме у такий спосіб буде відбуватися  передача вакцин», – сказав Віктор Ляшко.

Втім, дату, коли вакцина приїде в Україну Головний санітарний лікар не назвав.

«З 1-го березня через додаток «Дія» можна стати в чергу на щеплення. Якщо людина 18-59 років, то вона зможе стати в чергу і після цього, коли будуть провакциновані пріоритетні групи та з’являтимуться дози вакцини, тоді будуть підтягуватись з листа очікування і їх будуть запрошувати до кабінетів щеплення. Буде приходити або повідомлення, або буде набирати оператор з гарячої лінії. Для дітей до 18 років вакцинування не передбачено, жодний імунобіологічний препарат не проходив клінічні випробування на дітях, – розповів Віктор Ляшко і додав: в результаті  інспектування обласного складу, який прийматиме вакцину, можна  зробити висновок, що там все готове для цієї роботи. Медичні сестри – працівники мобільних бригад – навчені на національному рівні, кабінет для проведення щеплення в  обласній лікарні підготовлений, він має маніпуляційний столик, сумку-холодильник, холодильник про всяк випадок, є бокси для безпечної утилізації шприців. Отже, в Чернігівській області все готово до проведення щеплень”, – констатував він.

У свою чергу начальник Управління охорони здоров’я Чернігівської ОДА Петро Гармаш повідомив: першими вакцинуватимуть працівників медичних закладів обласного центру. Згідно з проведеним опитуванням, зробити щеплення готові 50-60% медичного персоналу.

 

 

 

  

 

 

 

Авторpress

МОЗ ввело до Програми медичних гарантій мобільні психіатричні бригади

Міністерство охорони здоров’я запроваджує мобільні психіатричні бригади в рамках програми медгарантій на 2021 рік.

Про це на брифінгу 18 лютого розповіла заступниця Міністра охорони здоров’я Ірина Микичак.

“У 2021 році у рамках Програми медичних гарантій впроваджується новий пакет допомоги, який буде орієнтований на надання допомоги людям із розладами психічного здоров’я в амбулаторних умовах. Це мобільні психіатричні бригади. Таким чином ми зможемо наближувати допомогу особам, які мають проблеми з психічним здоров’ям, власне у громаді на первинній ланці”, – сказала  посадовець .Програма медичних гарантій на 2021 рік розпочнеться з 1 квітня 2021 року. У ній передбачено 35 пакетів медичних послуг, з яких 2 – нові та 5 – виокремлені з існуючих.

 

Авторpress

Із 24 лютого в Україні запровадять адаптивний карантин. Передбачено пом’якшення обмежень.

Уряд запровадив введення адаптивного карантину в Україні з 24 січня. Діятимуть чотири рівні епідемічної небезпеки, за якими і встановлюватимуться ті чи інші обмежувальні заходи. Відповідний проєкт постанови представив під час засідання Уряду Міністр охорони здоров’я Максим Степанов.

«Ми маємо вагомі досягнення у боротьбі з пандемією: це стабілізація поширення на території України захворюваності на COVID-19. Вдалося значно збільшити потужності системи охорони здоров’я. Зокрема, станом на початок лютого маємо понад 67 тисяч ліжок для надання стаціонарної допомоги хворим. Понад 57 тисяч ліжок забезпечені подачею кисню. Рік тому, на початок епідемії, у нас було 12 тисяч ліжок і тільки 3,5 тисяч – з киснем. Уся наша стратегія – а це й адаптивний карантин, що був влітку, і карантин вихідного дня, і жорсткий карантин у січні дали результат», – зазначив Міністр.

Зокрема, як наголосив очільник МОЗ, на сьогодні Україна знаходиться на 34 місці в Європі за смертністю від COVID-19 на 1 млн населення, а це один з найкращих показників серед європейських держав.

Відповідно до проєкту постанови, яку Уряд підтримав, передбачено чотири рівні епідемічної небезпеки: зелений, жовтий, помаранчевий та червоний.

Зелений рівень – той показник, якого слід досягнути для послаблення або скасування протиепідемічних заходів. Він може бути встановлений за умови, що рівень  захворюваності на грип та ГРВІ на території не менш як 13 регіонів України не перевищуватиме 50 відсотків епідемічного порогу, встановленого для відповідного регіону. Другий критерій – виявлення випадків інфікування COVID-19 (методом ПЛР та з визначення антигену) – менше 5 відсотків.

Жовтий рівень є базовим для всієї країни і передбачає відповідні обмеження та протиепідемічні заходи, але з певними пом’якшеннями.

Зокрема:

  • Дозволятиметься проведення масових заходів (культурних, спортивних тощо, якщо для однієї особи передбачатиметься 4 кв метри площі, або з наповненістю залу понад 50% місць. (Раніше діяли обмеження, що в заходах може брати участь не більше 20 осіб і для кожного мало бути передбачено 5 кв метрів площі);

  • Дозволятиметься відвідування закладів освіти групами більш, як 20 осіб;

  • Можна буде проводити матчі командних ігрових видів спорту, але за умови, що глядачів буде половина від передбачених місць;

  • Будуть працювати ресторани, кафе, бари та їдальні – до 24 години (раніше працювали до 23 години);

  • Дозволяється робота басейнів, у спортзалах та фітнес-центрах можна буде перебувати більшій кількості людей.

Помаранчевий рівень встановлюється після жовтого і свідчить про ускладнення епідемічної ситуації. Він не передбачає встановлення додаткових обмежень на державному рівні, але сигналізує про небезпеку наближення до червоного рівня.

На червоному рівні передбачається введення жорстких карантинних обмежень, які діяли під час січневого локдауну.

Зокрема:

  • Буде заборонена діяльність закладів громадського харчування (окрім адресної доставки та обслуговування на виніс);

  • Заборонена робота ТРЦ та інших розважальних закладів – кінотеатрів, театрів тощо.

  • Не працюватимуть заклади освіти (окрім дитячих садків і початкових класів у школах);

  • Будуть зачинені непродовольчі ринки та магазини, спортивні зали, басейни, фітнес-центри.

Про це інформує офіційний сайт Міністерства охорони здоров’я України.

Авторpress

Національна служба здоров’я України оновила вимоги надання медичної допомоги закладами, що працюють за Програмою медичних гарантій.

Умови закупівлі медичних послуг за напрямом
СТАЦІОНАРНА ПСИХІАТРИЧНА ДОПОМОГА

 Умови надання послуги: стаціонарно.

Підстави надання послуги:

  • направлення лікаря з надання ПМД, з яким укладено декларацію про вибір лікаря;
  • направлення лікуючого лікаря;
  • самозвернення;
  • доставлення бригадою екстреної (швидкої) медичної допомоги;
  • доставлення поліцейськими в межах положення про поліцейське піклування відповідно до статті 41 Закону України “Про національну поліцію”;
  • переведення з іншого закладу та/або клінічного підрозділу закладу;
  • за рішенням суду, у випадку, якщо пацієнт не дає згоди на госпіталізацію відповідно до Закону України «Про психіатричну допомогу».

 

Вимоги до організації надання послуги:

  1. Забезпечення можливості психіатричного огляду та прийняття рішення про госпіталізацію пацієнта із визначенням індивідуальної програми лікування і реабілітації лікарем-психіатром (лікарем-психіатром дитячим за умови надання допомоги дітям).
  2. Наявність палат для ізоляції пацієнтів з розладами психіки та поведінки, які перебувають в психомоторному збудженні із дотриманням прав людини.
  3. Дотримання прав людини при застосуванні фізичного обмеження (не більше 4 годин при разовому застосуванні) та/або ізоляції (не більше 8 годин при разовому застосуванні) пацієнтів з розладами психіки та поведінки, які перебувають у стані психомоторного збудження відповідно до галузевих  стандартів із веденням визначеної МОЗ облікової документації із дотриманням прав людини.
  4. Забезпечення можливості проведення лабораторних досліджень в закладі або на умовах договору підряду.
  5. Взаємодія з іншими надавачами медичної допомоги усіх рівнів для забезпечення комплексного спостереження, лікування та реабілітації пацієнта з розладами поведінки і психіки.
  6. Співпраця з центрами соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, службами у справах дітей, територіальними центрами соціального обслуговування населення, сприяння соціальній реінтеграції пацієнтів з розладами поведінки і психіки.
  7. Наявність програми з інфекційного контролю та дотримання заходів із запобігання інфекціям, пов’язаним з наданням медичної допомоги, відповідно до чинних наказів МОЗ України.
  8. Наявність локальних документів з інфекційного контролю за особливо небезпечними інфекційними хворобами (ОНІХ) та запобігання їх розповсюдженню з обов’язково відпрацьованим сценарієм щодо впровадження протиепідемічних режиму у ЗОЗ та його суворого дотримання в організації роботи та наданні медичної допомоги в умовах виникнення пандемії, а також у випадку виникнення осередку інфікування ОНІХ (зокрема, гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2).
  9. Наявність внутрішньої системи управління і контролю якості та безпеки медичної діяльності з дотриманням вимог до їх організації і проведення відповідно до чинного законодавства із здійсненням безперервного моніторингу індикаторів оцінки та  критеріїв доступності, якості, безпеки надання медичної допомоги за напрямом її надання, ефективного контролю та управління якістю ЗОЗ для забезпечення прав пацієнта на отримання медичної допомоги необхідного обсягу та належної якості.
  10. Здійснення закупівлі лікарських засобів та медичних виробів, необхідних для надання медичної допомоги відповідно до галузевих стандартів, крім лікарських засобів та медичних виробів, постачання яких здійснюється шляхом централізованих закупівель МОЗ України. Використання та збереження залишків лікарських засобів та медичних виробів, необхідних для лікування пацієнтів, в т.ч. після закінчення дії договору.
  11. Розробка і дотримання маршрутів пацієнтів для забезпечення наступності у наданні психіатричної допомоги, у співпраці із закладами та установами громад (охорони здоров’я, соціальних служб, екстреної медичної допомоги, поліції, громадських організацій, організацій користувачів послуг), в яких проживають пацієнти.
  12. Дотримання прав людини у закладі охорони здоров’я, у відповідності до рекомендацій Національного превентивного механізму, Уповноваженого із прав людини Верховної Ради України, та положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Конвенції про права осіб із інвалідністю.

Додаткові вимоги до організації надання послуги:

  1. Відділення/палати інтенсивної терапії, обладнані відповідно до табелю матеріально-технічного оснащення.

Вимоги до спеціалізації та кількості фахівців:

  1. Лікар-психіатр та/або лікар-психіатр дитячий (за умови надання допомоги дітям) – щонайменше 4 особи, які працюють за основним місцем роботи (не стосується медичного чергування).
  2. Лікар-психолог та/або лікар-психотерапевт, та/або психолог – щонайменше 2 особи, які працюють за основним місцем роботи (не стосується медичного чергування).
  3. Сестра медична – щонайменше 8 осіб, які працюють за основним місцем роботи (не стосується медичного чергування).
  4. Фахівець з соціальної роботи та/або соціальний працівник, та/або соціальний робітник – щонайменше 1 особа (в т.ч. за рахунок місцевих бюджетів та коштів інших програм центрального бюджету).

Додаткові вимоги до спеціалізації та кількості медичних працівників:

  1. Лікар-анестезіолог (або лікар-анестезіолог дитячий у випадку медичної допомоги дітям) – щонайменше 2 особи, які працюють за основним місцем роботи (не стосується медичного чергування).
  2. Сестра медична – щонайменше 2 особи, які працюють за основним місцем роботи в цьому закладі.

Вимоги до переліку обладнання:

  1. У закладі:
  1. електрокардіограф багатоканальний;
  2. електроенцефалограф багатоканальний;
  3. портативний дефібрилятор з функцією синхронізації;
  4. За місцем надання послуг:
  5. пульсоксиметр;
  6. глюкометр і тест-смужки;
  7. дихальний мішок типу Амбу з кисневою трубкою;
  8. тонометр;
  9. термометр безконтактний.

Додаткові вимоги до переліку обладнання у закладі:

  1. У закладі:
  • апарат ШВЛ – щонайменше один у відділенні/палаті інтенсивної терапії;
  • ларингоскоп, ендотрахеальні (інтубаційні) трубки;
  • система централізованого постачання кисню або кисневий концентратор, здатний забезпечувати необхідний потік та тиск кисню в системі для роботи апарата ШВЛ;
  • монітор пацієнта (ЧСС, ЕКГ, АТ, SpO2) – щонайменше один у відділенні/палаті інтенсивної терапії;
  • наявність автоматичного перемикального комутаційного обладнання (АПКО) та щонайменше одного джерела мережі аварійного електроживлення.

Інші вимоги:

  1. Наявність чинної ліцензії на провадження господарської діяльності з медичної практики за спеціальністю психіатрія та/або дитяча психіатрія.
  2. Наявність чинної ліцензії на провадження діяльності з обігу наркотичних речовин та прекурсорів.
  3. Подання даних до електронної системи охорони здоров’я на постійній основі.

Додаткові вимоги до інших вимог:

  1. Наявність чинної ліцензії на провадження господарської діяльності з медичної практики за спеціальністю анестезіологія та/або дитяча анестезіологія.

 ( За інформацією, розміщеною на офіційному  сайті НСЗУ)

Авторpress

НСЗУ: психіатрична допомога, що зміниться у 2021 році.


Авторpress

5 кроків до покращення психічного здоров”я

Згідно з дослідженнями Світового банку, близько 30% людей в Україні мають психічний розлад протягом життя. Порівняно з іншими країнами, в Україні зареєстровано особливо високий рівень депресії. За даними дослідження STEPS в Україні кожен восьмий дорослий (12,4%) повідомив про симптоми, що відповідають клінічному діагнозу депресії. Поширеність депресії майже вдвічі більша серед жінок (16,2%), ніж серед чоловіків (8,7%). Водночас лише кожна четверта особа з імовірною депресією (3,0% від загальної кількості населення) була про це поінформована лікарем чи медичним працівником. Лише 0,4% населення пройшли лікування антидепресантами або ходили на сеанси психотерапії.

Важливо зазначити, що проблеми із психічним здоров’ям також опосередковано збільшують кількість додаткових смертей. Так, вони можуть підвищувати ризик негараздів із фізичним здоров’ям, зокрема через травми, нездоровий спосіб життя (наприклад, куріння, незбалансоване харчування, відсутність фізичної активності, ожиріння), небажання чи неможливість звернутися по відповідні послуги з охорони здоров’я та недотримання схеми медикаментозного лікування.

За підрахунками, близько 80% передчасних смертей серед осіб із психічними розладами спричинено фізичними недугами, особливо захворюваннями серцево-судинної системи. Дослідження показують, що:

  • тяжка депресія є задокументованим фактором ризику ішемічної хвороби серця;
  • посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) пов’язаний із підвищеним рівнем смертності у зв’язку з ішемічною хворобою серця, пухлинами та навмисними і випадковими травмами;
  • вживання алкоголю пов’язане з туберкульозом, респіраторними інфекціями нижніх дихальних шляхів, множинним раком, захворюваннями серцево-судинної системи та системи кровообігу, цирозом печінки, панкреатитом, епілепсією, цукровим діабетом, навмисними і випадковими травмами.

Варто пам’ятати, що психічне здоров’я — це стан благополуччя, у якому людина реалізує свої здібності, може протистояти звичайним життєвим стресам, продуктивно працювати й робити внесок у свою громаду. Психічне здоров’я є основою благополуччя людини й ефективного функціонування спільноти.

Центр громадського здоров’я дібрав п’ять головних порад, які допоможуть поліпшити ваше психічне здоров’я та самопочуття.

1. Спілкуйтеся з іншими людьми

Добрі відносини з оточенням важливі для вашого психічного здоров’я, адже вони допомагають розвинути почуття приналежності до групи, дають можливість поділитися позитивним досвідом з іншими та відчути емоційну підтримку. Спілкуйтеся з друзями, сім’єю, колегами, однодумцями. Обмінюйтеся думками, підтримуйте одне одного –– усе це допомагає відчувати себе в тонусі та зберігати життєві сили.

2. Будьте фізично активними

Регулярна фізична активність пов’язана з нижчим рівнем депресії і тривожності у всіх вікових групах, підвищенням самооцінки та гарним настроєм. Це не обов’язково має бути інтенсивне тренування –– можна просто прогулятися на свіжому повітрі в колі друзів чи сім’ї. Під час прогулянки знижується рівень гормону стресу (кортизолу), і внаслідок цього ми відчуваємо піднесення та отримуємо більше задоволення від життя. Прогулянку можна робити за півтори-дві години до сну, щоби покращити його якість та почуватися більш розслаблено.

3. Продовжуйте вчитися

Дослідження показують, що освоєння нових навичок поліпшує психічний стан завдяки підвищенню впевненості в собі черезрозвиток цілеспрямованості. Навіть якщо ви відчуваєте, що у вас недостатньо часу або немає потреби вивчати щось нове, є багато різних способів додати нові знання у своє життя. Наприклад, ви можете спробувати: готувати щось нове та корисне, удосконалити свої вміння (поліпшити навички презентації, фотографії, полагодити зламаний велосипед) або спробувати нові види діяльності (вести блог, займатися новим видом спорту, вчитися малювати).

4. Допомагайте іншим

Науковці виявили, що доброта й щедрість можуть допомогти поліпшити ваш психічний стан завдяки створенню позитивних емоцій та відчуття важливості. Невеликі добрі справи для інших людей або волонтерство сприяють підвищенню рівня нейромедіаторів, як-от серотонін, дофамін та ендорфін. Також, коли ми робимо добрі справи, у нас збільшуються самооцінка, рівень емпатії та співчуття, покращується настрій. Це знижує артеріальний тиск і рівень кортизолу.

5. Уважно ставтеся до своїх думок, емоцій та поведінки

Усвідомлення допомагає краще розуміти власні думки та емоції, тривогу чи переживання, поліпшити ставлення до життя й підхід до розв’язання проблем. Намагайтеся дослухатися до свого тіла, бажань та процесів свого внутрішнього світу, адже це підвищує здатність планувати діяльність, позитивно ставитися до себе і, як наслідок, — мати високий рівень емпатії та самоприйняття.

Авторpress

Новини Асоціації психіатрів України від 26.01.2021

Новини Асоціації психіатрів України від 26.01.2021:

  1. Обращение к украинской общественности: О. Голубовская и С. Глузман обратились к украинцам из-за дискредитации политиками врачей:

https://racurs.ua/n149433-golubovskaya-i-gluzman-obratilis-k-ukraincam-iz-za-diskreditacii-politikami-vrachey.html

https://www.ukrpsychiatry.org/index.php/allcategories-uk-ua/2-uncategorised/219-25-01-2021-opublikovano-zvernennya-prezidenta-apu-s-f-gluzmana-i-zaviduvachki-kafedri-infektsijnikh-khvorob-knu-im-o-o-bogomoltsya-profesora-o-a-golubovskoji-do-ukrajinskoji-gromadskosti

  1. Открытое письмо Президента АПУ С.Ф. Глузмана Спикеру Верховной Рады Украины Д. Разумкову:

https://www.facebook.com/profile.php?id=100020629927113

Авторpress

Голова облдержадміністрації Анна Коваленко в телеефірі відзвітувала про свої перші 100 днів на посаді. Низка питань, порушених в інтерв’ю, стосувалася розвитку медичної галузі Чернігівщини.

        

Анна Коваленко,зокрема,зазначила:  

«Минулого року  медичні заклади недофінансовувалися і по опаленню, і по заробітній платі (8,5 млн грн.). А вже в новий  рік ми увійшли вже без цих заборгованостей. Для такого вирівнювання мною  було видано  ряд розпоряджень  стосовно дофінансування  закладів з обласного бюджету, якщо із  цим  не будуть справлятися місцеві бюджети.  Відтак  у цьому плані нам  важливо, щоб місцеві громади буди  якомога самостійнішими, адже  це їхні  пріоритетні витрати. Працюємо з ОТГ у плані роз’яснення  інструментів, що пропонує і держава, і область. Тобто, треба розробляти  відповідні механізми, які  могли б покращити фінансову складову».

Враховуючи, що вже у березні 2021 року  медичні заклади Чернігівщини будуть переукладати  договори з Національною Службою здоров’я, постає питання,   чи буде обласна влада  сприяти їм у можливості укласти договори на якомога більшу кількість пакетів  медичних послуг? З цього приводу Анна Коваленко зазначає: облдержадміністрація над цим працює і працює успішно.        «Достатньо навести приклади хорошої роботи по  протидії ковідній  інфекції, адже в нас нині 17 лікувальних закладів, які пройшли відповідну  сертифікацію. На жаль,зараз нам не вистачає анестезіологів. Але ми говоримо про максимальну  програму  підтримки,запрошуємо фахівців, працюємо з  різними структурами. Наприклад, щоб залучити анестезіолога до роботи у Новгороді-Сіверському, ми знайшли йому квартиру. Це проблема  всієї України і особливо вона відчутна  на Чернігівщині, бо в нас велика площа і невелика кількість населення. Треба покращувати оснащення наших приймальних відділень.  Так наприкінці минулого року  надійшли кошти у розмірі 57 млн грн і ми закупили рентгенівськіапарати і апарати УЗД. Тобто, найближчі 20 років не буде потреби їх закуповувати, але точно буде потреба у людях, які на них будуть працювати», – зауважила Анна Коваленко.

Також очільниця  виконавчої влади області  наголосила, що вона  щодня  контролює  процес виплати  грошових надбавок медикам, які працюють із  коронавірусними хворими. І це питання  в регіоні  вирішено на сто відсотків завдяки тому, що  цей процес контрольований на всіх рівнях.

За її словами, нинішнього року в області буде продовжено реалізацію багатьох проектів у  гуманітарній сфері. Наприклад, планується реконструювати будівлю центрального корпусу КНП «Чернігівська обласна лікарня».

 

 

 

 

 

 

Авторpress

Із 25 січня 2021 року Чернігівщина перебуватиме у “помаранчевій зоні” карантинних обмежень щодо коронавірусної інфекції

25 січня Україна має повернутися до обмежень, які відповідають рівню “помаранчевої” зони.

Нагадаємо, які обмеження продовжують діяти на території Чернігівської області.

  • В період дії карантину забороняється здійснення регулярних та нерегулярних перевезень пасажирів в кількості більшій, ніж кількість місць для сидіння.

Перевізник відповідає за забезпечення водіїв засобами індивідуального захисту, зокрема респіраторами або захисними масками, та контролює наявність у пасажирів засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, під час перевезення, у тому числі виготовлених самостійно.

  • Дозволяється діяльність суб’єктів господарювання, які обслуговують відвідувачів, у яких:

– нанесено маркування для перебування в черзі з дотриманням дистанції між відвідувачами не менш як 1,5 метра;

– забезпечено працівників засобами індивідуального захисту, зокрема захисними масками або респіраторами, що закривають ніс та рот, та не здійснюється належний контроль за їх використанням;

– не допускаються до обслуговування покупці без одягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно;

– повинно бути забезпечено централізований збір використаних засобів індивідуального захисту в окремі контейнери (урни);

– та обов’язкове дотримання рекомендацій Головного санітарного лікаря України.

  • Заборонено проведення державними та комунальними закладами охорони здоров’я планових заходів з госпіталізації, крім:

– надання медичної допомоги внаслідок ускладненого перебігу вагітності та пологів;

– надання медичної допомоги вагітним, роділлям, породіллям, новонародженим;

– надання медичної допомоги у спеціалізованих відділеннях закладів охорони здоров’я пацієнтам з онкологічними та пульмонологічними захворюваннями;

– надання паліативної медичної допомоги у стаціонарних умовах;

– надання планової медичної допомоги закладами охорони здоров’я національного рівня, що надають третинну (високоспеціалізовану) медичну допомогу, за умови дотримання відповідних санітарних та протиепідемічних заходів;

– проведення інших невідкладних і термінових заходів з госпіталізації, якщо внаслідок їх перенесення (відтермінування) існує значний ризик для життя або здоров’я людей;

Для Єдиної державної системи цивільного захисту по всій території України продовжується режим «Надзвичайної ситуації» до 28 лютого 2021 року.

Авторpress

АКТУАЛЬНО ПРО COVID-19

https://moz.gov.ua/koronavirus-2019-ncov

 

Авторpress

АКТУАЛЬНО ПРО COVID-19

https://moz.gov.ua/koronavirus-2019-ncov

Авторpress

Звертайтеся до спеціаліста.

В КНП «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня» продовжує працювати «гаряча» телефонна лінія з подолання стресу.

Враховуючи ситуацію, пов’язану із психологічними проблемами, які може викликати  коронавірусна інфекція, актуальним залишається звернення до психолога. Адже громадян  здебільшого хвилює методика подолання стресу та необхідність проконсультуватися з приводу різного  роду  проблем, які виникають через неможливість опанувати стрес.

Зрозуміло, що як і в багатьох інших країнах, в Україні пандемія COVID-19  впливає на найбільш уразливі верстви населення, особливо на тих, хто страждає від наслідків тривалого конфлікту та вимушеного переміщення. На початку 2020 року повідомлення про психологічні проблеми зросли, оскільки члени громад почали стикатися додатково з невизначеністю, спричиненою спалахом пандемії COVID-19, – зазначають в Міністерстві охорони здоров’ я України, та додають, що серед найбільш уразливих соціальних груп – люди похилого віку, люди з інвалідністю, жінки, домогосподарства, у складі яких є діти, та які не мають одного з батьків, особи з хронічними захворюваннями. Отже, в  багатьох людей можуть виникати депресивні прояви. Тому їм на допомогу  приходять психологи, що працюють у різних лікувально-профілактичних закладах, зокрема, у   таких, що переймаються психоневрологічними та психічними проблемами.

Так  керівник  Служби соціально-психологічно відновлення КНП «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня» Оксана Сергієнко зазначає:

«Ми щоденно вислуховуємо людей, які  мають ті або інші проблеми із адаптацією до теперішньої ситуації із коронавірусом. Більшість громадян  хвилює поводження у період постковідного синдрому, стосовно якого  ми надаємо  консультації. З початку роботи нашої «гарячої» телефонної лінії ми прийняли понад  50 дзвінків, які стосуються відновлення психологічного стану людини.  До консультацій ми залучаємо спеціалістів-психологів та психіатрів і  наші консультанти надають необхідну  допомогу тим, хто телефонує на  «гарячу»  телефонну лінію.

Нагадаємо: якщо  у вас виникли запитання,  чому після перенесеного захворювання виникає безсоння, дратівливість, загальне занепокоєння та інші  невролого-психологічні прояви, слід  звернутися на «гарячу» телефонну лінію,  що працює на базі КНП « Чернігівська обласна психоневрологіна лікарня».  Також  спеціаліст, до якого ви зателефонуєте, розкаже  про  методи профілактики хвороби, зокрема  у розрізі попередження небажаних насідків з боку нервової системи. Телефон «гарячої» лінії  – 970 978.

ГОЛОВНЕ МЕНЮ