Архів категорії Лікарю

Авторpress

Залежність від психоактивних речовин

ЗАЛЕЖНІСТЬ ВІД ПСИХОАКТИВНИХ РЕЧОВИН

Залежність від психоактивних речовин (наркотиків) — це хронічне захворювання, що проявляється в непереборному бажанні вживати наркотичні речовини, незважаючи на негативні соціально-медичні наслідки.

Відповідно до сучасних досліджень, залежність від ПАР є захворюванням центральної нервової системи: біохімія в активних центрах (рецепторах) мозку змінюється так, що потреба в наркотичних речовинах стає біологічно зумовленою і дуже сильною.

Уперше більшість людей вживає наркотики добровільно, із різних причин, але повторне вживання може призвести до змін у мозку, у результаті чого людина може бути не здатною опиратися інтенсивному потягу до ПАР. Оскільки вживання наркотиків може призводити до змін у мозку, залежність розглядають як хронічне захворювання, а не брак волі чи прояв поганого характеру. Наркозалежність вважають рецидивним захворюванням — люди, які лікуються від розладів, пов’язаних з уживанням наркотиків, або пройшли таке лікування, мають підвищений ризик повернутися до вживання ПАР навіть після кількох років відмови.

Вживання наркотиків впливає передусім на три складові мозку.

  • Базальні ганглії відіграють важливу роль у формуванні мотивації, зокрема приємних ефектів від такої діяльності, як прийом їжі, спілкування і секс, а також беруть участь у формуванні звичок і щоденної поведінки. Ці ділянки утворюють ключовий вузол, що називається «ланцюгом винагороди» мозку. Наркотики надмірно активують цей ланцюг — зумовлюють ейфорію; але внаслідок багаторазової дії ПАР організм пристосовується до їхньої присутності, чутливість базальних ядер зменшується. Таким чином, людина втрачає здатність відчувати задоволення від іншої діяльності крім вживання наркотиків.
  • Розширена мигдалина відповідає за стресові відчуття, такі як дратівливість і неспокій, що є характерними для синдрому відміни (коли людина різко перестає вживати наркотичні речовини). За тривалого вживання наркотичних речовин людина продовжує це робити, щоб отримати тимчасове полегшення від почуття дискомфорту, а не заради задоволення. Тобто вживання ПАР відбувається не для отримання насолоди, а щоби «привести себе у нормальний стан».
  • Префронтальна кора відповідає за здатність мислити, планувати, розв’язувати проблеми, приймати рішення і контролювати свої імпульси. Ця частина мозку дозріває останньою, тому підлітки найбільш уразливі до наркотичних речовин.

Деякі наркотичні речовини, наприклад опіоїди, також впливають на стовбур головного мозку, що контролює основні життєво важливі функції (частоту серцевих скорочень, дихання і сон).

З 1999 р. в Україні офіційно запроваджено міжнародну класифікацію хвороб десятого перегляду (МКХ-10). Згідно з МКХ-10, усі види залежності від психоактивних речовин кодують у рамках діагностичного модуля F10 — F19, що об’єднує «Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання психоактивних речовин».

Психоактивні речовини (ПАР) — речовини, що спричиняють звикання та/або залежність за умов систематичного вживання. До психоактивних речовин належать алкоголь, наркотичні речовини, окремі лікарські та інші засоби.

Психоактивні речовини можна поділити на опіоїди, стимулятори, галюциногени, канабіноїди, снодійно-седативні речовини, інгалянти. ПАР можна вживати у різний спосіб, зокрема через куріння, ковтання, нюхання, внутрішньовенне та внутрішньом’язове введення.

Характерні ознаки синдрому залежності від ПАР:

  • сильне бажання чи почуття непереборної тяги до прийому ПАР;
  • порушена здатність контролювати поведінку, пов’язану з прийомом ПАР;
  • поява абстинентного стану, що виникає, коли прийом психоактивної речовини зменшити або припинити;
  • ознаки толерантності до дії психоактивної речовини, що проявляються в необхідності значного збільшення кількості речовини для досягнення бажаного ефекту;
  • поглиненість уживанням ПАР, котра проявляється в тому, що заради прийому речовини людина повністю або частково відмовляється від важливих альтернативних задоволень і зацікавлень чи витрачає багато часу на діяльність, необхідну для придбання і прийому речовини, та на відновлення після її ефектів;
  • вживання психоактивних речовин всупереч явним ознаками шкідливих наслідків для здоров’я, роботи/навчання, стосунків з друзями, членами родини тощо.

Чому деякі люди стають залежними від ПАР, а інші — ні?

Передбачити, чи стане людина залежною від наркотиків, неможливо. Частина людей може вживати ПАР певний час і не мати залежності. У інших залежність розвивається дуже швидко, буквально після першого вживання. На формування залежності впливає багато чинників, і що більше факторів ризику має людина, то більша ймовірність того, що прийом наркотиків може призвести до залежності.

Фактори ризику, що впливають на формування залежності, можна розділити на кілька груп.

1. Біологічні. Гени, з якими народжується людина, відіграють значну роль у формуванні залежності. Окрім того, мають значення стать, етнічна приналежність і наявність супутніх психічних захворювань (депресія, тривожні розлади тощо). Зокрема, особи, які мають інші психічні захворювання, більш схильні до формування залежності від ПАР.

2. Соціальні. Оточення людини, особливості сімейних стосунків (передусім дітей з батьками), друзі, економічне положення і загальний рівень добробуту впливають на ризики початку вживання наркотиків та формування залежності. Такі фактори, як фізичне, сексуальне і психологічне насильство, життя в умовах постійного стресу, утиски з боку сім’ї, можуть значно збільшити ймовірність початку вживання наркотиків і подальшої залежності від них.

3. Еволюційні. Генетичні чинники і фактори навколишнього середовища взаємодіють з критичними етапами розвитку в житті людини та впливають на ризик появи наркозалежності. Вживання наркотиків у будь-якому віці може призвести до залежності, але що раніше воно починається, то більша ймовірність переростання його у залежність. Особливо це стосується підлітків: області їхнього мозку, що контролюють прийняття рішень, судження і самоконтроль, ще розвиваються, тож підлітки можуть бути особливо схильними до ризикованої поведінки, зокрема вживання наркотиків.

Розрізняють кілька етапів розвитку наркозалежності. Спочатку з’являється імпульсивний потяг до прийому ПАР, який більшою мірою асоціюється з позитивними переживаннями (ейфорія, відчуття психічного та фізичного комфорту, почуття задоволення), проте згодом починає переважати компульсивний потяг, пов’язаний, головно, з потребою усунути негативні переживання (дисфорія, почуття дискомфорту, різноманітна психо-вегетативна симптоматика), які асоціюються із синдромом відміни — гострим абстинентним синдромом.

Незалежно від виду наркотичної речовини у поведінці, характері та фізіології людини настають зміни. При цьому можливі характерні прояви залежності від ПАР, на які слід звернути увагу і якнайшвидше вжити необхідних заходів:

  • безпідставні зникнення з дому на досить тривалий час;
  • різкі несподівані зміни поведінки (необґрунтована агресивність, злобність, замкнутість, брехливість, відчуженість, неохайність);
  • поява боргів, зникнення з дому цінних речей і грошей, крадіжки;
  • втрата інтересу до колишніх захоплень, занять;
  • поява в домі флаконів/паковань тощо з невідомими речовинами;
  • наявність серед особистих речей шприців, голок, гумових джгутів, таблеток, наркотичних речовин;
  • поява у лексиконі нових жаргонних слів;
  • наявність слідів від ін’єкцій на будь-яких частинах тіла, особливо на передпліччі;
  • розлади сну (безсоння або надзвичайно тривалий сон, сон удень, важке пробудження і засинання, тяжкий сон);
  • розлади апетиту (різке підвищення апетиту або його відсутність, вживання значної кількості солодощів, поява надзвичайної спраги);
  • зміни розміру зіниць (зіниці різко розширені або звужені до розміру булавкової головки) та кольору шкіри (різко бліда, сірувата).

Визначити, чи вживає людина ПАР, можна із використанням експрес-тестів, які продають в аптеці. Для такого тестування потрібен зразок сечі або слини і можна не звертатися до спеціалізованої клініки. Існують тести на один або кілька ПАР, проте варто пам’ятати, що вони можуть давати як хибнопозитивні, так і хибнонегативні результати, і що визначення того, чи вживала особа ПАР, залежить від тривалості перебування певної речовини в організмі людини, частоти вживання тощо. Так, деякі речовини неможливо виявити вже через кілька днів після вживання, особливо якщо людина вживає їх епізодично, а не постійно.

Ефективна наркополітика

Наркополітика держави є одним з найбільш важливих чинників, що впливають на ситуацію із вживанням наркотиків і, зокрема, на доступ осіб, які зловживають або мають залежність, до програм зменшення шкоди та лікування. Доведено, що війна з наркотиками чи політика «нульової терпимості», ідея якої полягає у повному викорененні наркотиків та боротьбі з людьми, які їх вживають, не є ефективною.

Зокрема, війна з наркотиками та політика «нульової толерантності» призводять до:

  • розростання кримінальної інфраструктури — успішна операція проти одного наркоугруповання призводить до сплеску насильства нових угруповань у боротьбі за вакантну територію, залучення нових дилерів, переміщення місця нелегального виробництва наркотиків;
  • неефективності витрат на правоохоронні, судові, каральні заходи та, як результат, зменшення витрат на профілактику вживання наркотичних речовин та лікування осіб, які мають залежність;
  • маргіналізації наркоспоживачів та стрімкого поширення ВІЛ, ВГС через ін’єкційне вживання наркотиків;
  • ускладнення доступу до наркотичних лікарських засобів, які призначають з медичною метою, наприклад, для знеболення.

Ефективна наркополітика базується на таких принципах:

1) інвестування коштів у здоров’я (профілактика, зниження шкоди, лікування) та громадську безпеку як основи сучасної наркополітики;

2) забезпечення вільного доступу до життєво необхідного лікування (опіоїдні анальгетики, препарати замісної підтримувальної терапії тощо);

3) припинення криміналізації та позбавлення свободи людей, які вживають наркотики, оскільки залежні особи насамперед хворі, а не злочинці;

4) переорієнтація дій правоохоронних органів на боротьбу з організованою злочинністю (зосередження ресурсів на найбільш руйнівних та насильницьких елементах наркобізнесу, а не тих, хто перебуває на найнижчій сходинці ієрархії, — дрібних дилерах);

5) регулювання та контроль наркоринку (обігу наркотичних препаратів) силами держави (ліцензування, квоти, рецептурний відпуск, віковий доступ, маркетинг тощо);

6) використання нових критеріїв ефективності наркополітики — зниження негативних наслідків уживання наркотиків (передозування, поширення соціально небезпечних хвороб, насильства тощо) на противагу гектарам знищених полів незаконно культивованих рослин, вазі конфіскованих наркотиків, кількості ув’язнених за злочини, пов’язані з уживанням/зберіганням/поширенням наркотиків.

Підходи до лікування

Важливо розуміти, що залежність від ПАР є хронічною недугою, а не гострим станом, а отже підходи до лікування мають враховувати особливості перебігу саме хронічних захворювань.

Отож слід пам’ятати про особливості лікування хронічних хвороб:

  • такі недуги часто мають рецидиви, що не свідчить про неефективність лікування, а є природним перебігом захворювання;
  • основною метою лікування є мінімізація негативних наслідків захворювання та контроль за проявами недуги, оскільки повне одужання часто є неможливим (на відміну від гострого стану);
  • лікування хронічних захворювань часто є пожиттєвим і не обмежене у часі, єдиним критерієм для зупинки терапії є стан хворого, а не її тривалість (лікування гострого стану завжди обмежене у часі);
  • пацієнт є активним учасником і партнером лікування, і від ефективної взаємодії між лікарем і пацієнтом залежить успіх терапії.

Національний інститут США з питань зловживання наркотиками (NIDA) сформулював ключові правила лікування наркотичної залежності:

1) залежність — це складне, хронічне захворювання, що порушує функціонування головного мозку і поведінку людини, але піддається лікуванню;

2) не існує єдиного методу лікування, що годився би для всіх;

3) лікування має бути легкодоступним (бажано отримання лікування одразу після звернення по нього);

4) ефективна терапія спрямована на безліч потреб пацієнта (лікування інших психічних захворювань, сприяння у залагодженні соціальних проблем), а не тільки на споживання наркотиків;

5) ефективність лікування дуже залежить від його адекватної тривалості;

6) поведінкова терапія, зокрема індивідуальне, сімейне або групове консультування, є найбільш поширеною формою лікування наркозалежності;

7) медикаменти є важливим елементом лікування для багатьох пацієнтів, особливо в поєднанні з консультуванням та іншими поведінковими терапіями;

8) план лікування і ведення пацієнта слід постійно оцінювати і змінювати за потреби для забезпечення його відповідності;

9) багато наркозалежних мають інші психічні розлади (коморбідні стани);

10) медична допомога у разі детоксикації є лише першою стадією лікування залежності й сама собою мало що змінює у випадку тривалого зловживання наркотиками;

11) лікування не обов’язково має бути добровільним, щоби бути ефективним;

12) під час лікування слід постійно контролювати споживання наркотиків, оскільки рецидиви справді можливі;

13) програми лікування мають передбачати тестування пацієнтів на наявність ВІЛ/СНІДу, гепатитів B і C, туберкульозу та інших інфекційних захворювань, а також забезпечувати цільове консультування щодо зниження ризикованої поведінки.

Існує багато методів лікування людей, котрі мають психічні та поведінкові розлади внаслідок уживання опіоїдів, проте лише незначна частина з них має доказову ефективність.

Фармакотерапія за психічних і поведінкових розладів унаслідок вживання опіоїдів поділяється на такі категорії:

  • лікування станів інтоксикації або відміни;
  • підтримувальна терапія агоністами опіоїдів;
  • терапія антагоністами опіоїдів;
  • лікування супутніх психічних захворювань.

Разом із медикаментозним лікуванням пацієнтам надають психосоціальну підтримку. Серед заходів такої підтримки доведену ефективність мають:

  • когнітивно-поведінкова терапія (КПТ);
  • профілактика рецидивів;
  • мотиваційне інтерв’ю;
  • короткочасні втручання (brief interventions).

Участь у групах самодопомоги розглядають як додатковий метод, вона не має доказової ефективності, якщо застосовується самостійно.

Наданню психосоціальних послуг має передувати оцінювання соціального статусу та проблем пацієнта (відсутність житла, безробіття, фінансові проблеми, негаразди у стосунках тощо).

Авторpress

З 24 лютого Україна повертається до адаптивного карантину.

            З 24 лютого Україна повертається до адаптивного карантину

 

Україна повернеться до моделі адаптивного карантину, коли в межах області встановлюватиметься той чи інший рівень карантинних обмежень залежно від епідемічної ситуації. Про це йдеться у постанові Уряду, яку Кабінет Міністрів України прийняв 17 лютого 2021 року. Таким чином постанова передбачає встановлення базового «жовтого» рівня для всієї країни  терміном до 30 квітня нинішнього року. Зокрема, документом передбачено деякі послаблення:

  • дозволено проведення масових заходів, якщо для однієї особи передбачатиметься 4 квадратних метри площі або з наповненістю залу до 50%;
  • дозволено відвідування закладів освіти групами більш ніж 20 осіб;
  • під час проведення матчів командних ігрових видів спорту можуть бути присутні глядачі, але з певними обмеженнями щодо кількості заповнених місць;
  • дозволятиметься працювати ресторанам, кафе, барам та їдальням до 24 години.

В залежності від епідемічної ситуації на території України в цілому або  в окремих областях встановлюватиметься «зелений», «жовтий», «помаранчевий» або «червоний» рівень епідемічної небезпеки поширення COVID-19.

«Колір» регіону або території  буде визначати автоматизоване програмне забезпечення на основі алгоритмів і даних, а Державна комісія ТЕБ та НС затверджуватиме дані.

Авторpress

З 24 лютого Україна повертаєтся до адаптивного каратнину

            З 24 лютого Україна повертається до адаптивного карантину

 

Україна повернеться до моделі адаптивного карантину, коли в межах області встановлюватиметься той чи інший рівень карантинних обмежень залежно від епідемічної ситуації. Про це йдеться у постанові Уряду, яку Кабінет Міністрів України прийняв 17 лютого 2021 року. Таким чином постанова передбачає встановлення базового «жовтого» рівня для всієї країни  терміном до 30 квітня нинішнього року. Зокрема, документом передбачено деякі послаблення:

  • дозволено проведення масових заходів, якщо для однієї особи передбачатиметься 4 квадратних метри площі або з наповненістю залу до 50%;
  • дозволено відвідування закладів освіти групами більш ніж 20 осіб;
  • під час проведення матчів командних ігрових видів спорту можуть бути присутні глядачі, але з певними обмеженнями щодо кількості заповнених місць;
  • дозволятиметься працювати ресторанам, кафе, барам та їдальням до 24 години.

В залежності від епідемічної ситуації на території України в цілому або  в окремих областях встановлюватиметься «зелений», «жовтий», «помаранчевий» або «червоний» рівень епідемічної небезпеки поширення COVID-19.

«Колір» регіону або території  буде визначати автоматизоване програмне забезпечення на основі алгоритмів і даних, а Державна комісія ТЕБ та НС затверджуватиме дані.

Авторpress

Повернення до карантину з 24 лютого

    

 

Україна повернеться до моделі адаптивного карантину, коли в межах області встановлюватиметься той чи інший рівень карантинних обмежень залежно від епідемічної ситуації. Про це йдеться у постанові Уряду, яку Кабінет Міністрів України прийняв 17 лютого 2021 року. Таким чином постанова передбачає встановлення базового «жовтого» рівня для всієї країни  терміном до 30 квітня нинішнього року. Зокрема, документом передбачено деякі послаблення:

  • дозволено проведення масових заходів, якщо для однієї особи передбачатиметься 4 квадратних метри площі або з наповненістю залу до 50%;
  • дозволено відвідування закладів освіти групами більш ніж 20 осіб;
  • під час проведення матчів командних ігрових видів спорту можуть бути присутні глядачі, але з певними обмеженнями щодо кількості заповнених місць;
  • дозволятиметься працювати ресторанам, кафе, барам та їдальням до 24 години.

В залежності від епідемічної ситуації на території України в цілому або  в окремих областях встановлюватиметься «зелений», «жовтий», «помаранчевий» або «червоний» рівень епідемічної небезпеки поширення COVID-19.

«Колір» регіону або території  буде визначати автоматизоване програмне забезпечення на основі алгоритмів і даних, а Державна комісія ТЕБ та НС затверджуватиме дані.

Авторpress

Сказати «Ні!» згубній звичці: 19 листопада – Міжнародний день відмови від тютюнокуріння

Цей день встановлено 1988 року на підтримку ініціатив численних міжнародних організацій та  світової медичної спільноти у напрямку позбавлення людства залежності від тютюну. Тобто, від психоактивних речовин, що знаходяться у тютюнових виробах, а також у сучасних приладах – замінниках  сигарет. Адже  вже не для кого не секрет, що тютюновий дим містить до 200 хімічних речовин, які завдають організму курця непоправної шкоди, викликаючи безліч хронічних захворювань – від нервових розладів та бронхітів – до онкологічної та серцево-судинної патології.

Втім, на жаль, широка обізнаність громадян щодо небезпеки тютюнокуріння та  його негативних наслідків  поки не здатні зупинити цю  епідемію. І хоча , за твердженнями лікарів, останніми  роками кількість активних курців у світі зменшується,  нині свого життя без сигарет не уявляє понад  1 мільярд людей на планеті і ними щосекунди викурюється 300 тисяч  цигарок. Причому, за дослідженнями Американського онкологічного  товариства, особливе занепокоєння викликає ранній доступ до тютюнових виробів  молоді, яка дуже прихильна  як до звичайних сигарет, так і до сучасних  їхніх замінників – кальяну, айкосам, вейперам, електронним сигаретам тощо.

Враховуючи актуальність проблеми вживання тютюну,  у календарі протягом року встановлено кілька дат, спрямованих на подолання залежності. Втім, саме Міжнародний день відмови від куріння несе особливу місію, адже це дуже хороша нагода для тих, хто хоче кинути курити,  починати  саме цього дня.  Відтак курець, що бажає стати колишнім курцем, буде знати, що він не одинокий у своєму прагненні почати нове життя, буде відчувати підтримку своїх друзів та близьких, а також тисяч однодумців.

Проблема тютюнокуріння, у першу чергу, полягає у наявності залежності від тютюну, причому, залежності як психологічної, так і фізичної. Так, кинути курити можна самому і подібних прикладів безліч. Втім, часто-густо люди, розуміючи, що їм вже досить труїти свій організм незрозумілою вкрай  небезпечною сумішшю, не здатні  віднайти  в собі сили на це. Тоді на допомогу їм приходять лікарі-наркологи, що володіють всім сучасним арсеналом ефективного лікування залежності.

Відтак фахівці КНП «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня» впритул переймаються  цією проблемою і стараннями керівництва закладу, яке визначило чіткі алгоритми звернення до спеціалістів згідно з рекомендаціями профільного міністерства, мають хороші результати лікування людей із тютюновою залежністю на різних стадіях захворювання. Зокрема лікарі-наркологи ведуть щоденний прийом  пацієнтів, здійснюють масово-роз’яснювальну роботу в організованих колективах. До речі, територія лікарні визнана такою, що вільна від тютюнового диму, а у структурних відділеннях закладу розміщено інформаційні матеріали, плакати, санбюлетні з роз’ясненнями шкідливості вживання тютюну.

Лікар-нарколог закладу Анна Симонова розповідає, що  нині в Україні курять 42% чоловіків та 9% жінок і, на жаль, 30% юнаків і дівчат у віці 13-15 років. Водночас 68% курців заявляють, що бажають відмовитися від куріння, а  понад чверті  колишніх курців вже позбавилися цієї звички. Світова тенденція щодо зменшення кількості курців поширюється і на Україну. Наприклад, 2015 року курили 62% чоловіків, а 2019 – 42%, кількість жінок-курців за  цей час скоротилася майже вдвічі. Лікар запевняє:

  • Під час звернень ми даємо чіткі рекомендації щодо  зручного позбавлення тютюнокуріння. Рекомендуємо обрати окремий час для цього, наприклад, період відсутності очікуваних стресів. Радимо скласти перелік ситуацій, коли людина курить аби з’ясувати,  що його провокує. Загалом лікування від тютюнової залежності  повинно бути комплексним. Це і бесіда з лікарем, можливо і психологом, застосування медикаментозної терапії, фізіотерапевтичних методів (електро- лазеропунктура, голкорефлексотерапія) тощо. Загалом вважається, що є епізодичне  і систематичне вживання тютюну зі шкідливими наслідками. Тому ми застосовуємо індивідуальний підхід до кожного пацієнта. Наголошую, що  самостійно позбавитися цієї  залежності  цілком можливо, але краще  – за допомогою фахівця, пройшовши анонімне лікування  на базі диспансерного наркологічного відділення Обласної психоневрологічної лікарні, куди можна звернуся самостійно, без направлення від сімейного лікаря.

Також фахівець зазначає: замінники цигарок не менш шкідливі, ніж власне тютюнові вироби, а, наприклад,  використання кальяну може спровокувати перехід до вживання інших наркотичних  речовин, наприклад, синтетичних канабіноїдів.

Отже, кожний курець повинен усвідомити, що він не залишиться сам-на-сам з цією залежністю, йому обов’язково допоможуть лікарі-наркологи Обласної психоневрологічної лікарні. Треба  лише визначитися, чи згодна людина продовжити жити активно, чи вона буде й надалі перебувати у полоні тютюнового диму? Відповідь – очевидна, адже  будь-хто повинен обирати якісне життя.

Авторadmin_opnl

ЗАПИТАННЯ-ВІДПОВІДІ стосовно медичної реформи

 
  • Як реформа подолає хабарі під час працевлаштування?

     

    Нова модель фінансування допоможе збудувати систему, де пацієнт голосує «гривнею» за лікарні з кращими лікарями, медичним персоналом, обладнанням. Більше фінансування отримає медичний заклад, який обирають більше пацієнтів.

    Українці звертаються до того лікаря і тієї лікарні, про яку кращі відгуки, де краще ставлення медичного персоналу та краще лікування. Тільки сьогодні пацієнти платять із власної кишені.

    Після впровадження реформи платити за кожну послугу в рамках державної гарантованої програми буде держава. За таких умов уже лікарні будуть змагатися за кращих лікарів та медперсонал, пропонуючи більші зарплати та кращі умови роботи. 

    Звісно, щоб система запрацювала, необхідний час. Однак саме такий механізм дозволить врешті-решт усунути корупційну складову під час працевлаштування до комунальних медичних закладів.

     

  • Що включає первинна медична допомога?

     

    Сімейний лікар:

    – спостерігає за станом здоров’я пацієнтів із допомогою різних досліджень, діагностує та лікує найбільш поширені хвороби, травми, отруєння, патологічні, фізіологічні (під час вагітності) стани; 

    – супроводжує пацієнтів із хронічними захворюваннями; 

    – надає невідкладну допомогу; 

    – направляє пацієнта для надання йому вторинної (спеціалізованої) або третинної (високоспеціалізованої) меддопомоги; 

    – проводить профілактику: вакцинацію, огляди та дослідження пацієнтів з груп ризику; 

    – консультує. 

    Сімейний лікар може спостерігати неускладнену вагітність та спостерігати за здоровою дитиною відповідно до вікових особливостей та потреб. А також надавати окремі послуги паліативної допомоги. Наприклад, оцінити ступінь болю, призначити та виписати рецепт на наркотичні засоби, психотропні речовини для лікування больового синдрому.

    У рамках первинної медичної допомоги пацієнти гарантовано і безкоштовно можуть отримати: 

    – Загальний аналіз крові з лейкоцитарною формулою

    – Глюкоза крові

    – Загальний холестерин

    – Аналізи сечі

    – Загальний аналіз сечі

    – Електрокардіограма (ЕКГ) у стані спокою

    – Мікроскопія харкотиння

    – Швидкі тести на ВІЛ, вірусний гепатит, сифіліс

    Сімейний лікар призначає ліки та виписує рецепти, за якими у тому числі можна отримати препарати за програмою відшкодування вартості ліків, що буде поступово включати все більше і більше захворювань та препаратів, а також оформлювати довідки, лікарняні листки.

     

  • Чи не буде головний лікар при широкій автономії більш схильний до корупції?

     

    Медичні заклади працюють як бюджетні установи за радянськими нормами через вертикальне управління. Завдяки закону ухваленому Закону про автономізацію медичних закладів лікарні можуть вільно господарювати, у тому числі підписувати контракти, мати свій рахунок та встановлювати рівень заробітної плати без прив’язки до тарифної сітки.

    Разом з тим законопроект №6327 змінить принцип фінансування лікарень. Більше грошей отримає не той заклад, де більше ліжко-місць, а той, що надає більше якісних послуг. У таких умовах головний лікар мусить стати ефективним управлінцем, розвивати свій заклад. 

    Тому важливо, щоб місцева громада, яка є власником медичного закладу та фактично наймає головного лікаря, вимагала якісних послуг у лікарні. 

    Крім того, головні лікарі будуть обиратися на відкритих конкурсах за участі громадськості та представників місцевої влади. Контракт з головним лікарем буде мати обмежений термін.

     

  • Для чого потрібна Національна служба здоров’я?

     

    Національна служба здоров’я України — центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державних фінансових гарантії медичного обслуговування населення.

    НСЗУ не володітиме коштами, які виділяються з держбюджету на оплату послуг медичного обслуговування населення. Гроші акумулюватимуться в державному бюджеті та зберігатимуться на казначейських рахунках. 

    Національна служба здоров’я буде оператором, який контрактуватиме закупівлю медичних послуг та укладатиме договори з медичними закладами і лікарями-ФОП.

    Модель НСЗУ має найменші корупційні ризики, оскільки як центральний орган виконавчої влади підконтрольна Рахунковій палаті, Державній аудиторській службі, а також антикорупційним органам — Національному антикорупційному бюро та Нацагентству з питань запобігання корупції.

    НСЗУ контролюватиме якість послуг на рівні медичної допомоги та дотримання умов договору.Якщо йдеться про лікарську помилку, то тут контроль залишається за органом, який надає ліцензію — за МОЗом. Якщо йдеться про якість обслуговування — це компетенція НСЗУ. 

    Наприклад, замість 4-місної палати, як це прописано в договорі, пацієнта поклали в 6-місну, або сказали, що немає ліків, хоча вони повинні бути, оскільки за них сплачені бюджетні кошти і вони входять до стандарту лікування. Тобто НСЗУ укладає договір і перевіряє його виконання, так само, як страхова компанія перевіряє виконання умов страхового договору.

     

  • Я анестезіолог в ЦРЛ, люблю свою роботу, ненавиджу «подяки», маю двох дітей. Скільки я отримуватиму і як це рахуватимуть?

     

    З 2019 року усі спеціалізовані та високоспеціалізовані медичні заклади будуть фінансуватися за новим принципом. Національна служба здоров’я буде перераховувати медзакладам гроші за надану послугу за затвердженими тарифами, єдиними для всієї країни. У тарифі на послугу врахують усі витрати на її надання, у тому числі — оплата праці медичного персоналу. 

    Згідно із законопроектом №6327 у тариф закладається оплата праці медичних працівників не менша за 250% середньої заробітної плати в Україні за липень року, що передує року, в якому будуть застосовуватися тариф. Якби тарифи затверджувалися у 2017 році, це було б 13 400 грн без урахування податків.

    При цьому реформа передбачає відмову від тарифних сіток та вільне формування ринку зарплат у комунальних медичних закладах**. Тобто кожен медичний працівник домовлятиметься з керівництвом комунального медичного закладу про рівень заробітної плати в індивідуальному порядку, як це відбувається, наприклад, в приватних клініках.

     

  • За якими принципами будуть розраховуватися єдині тарифи на медичні послуги, які декларує МОЗ?

     Будь-яка послуга має свій код та набір коефіціентів, за якими розраховується її оплата. Тариф на надання первинної медичної допомоги складається з двох частин: ставки на оплату медичної послуги та ставки на оплату діагностичних послуг.

    Для сімейного лікаря тарифи на дітей до 5 років або людей віком 65+ будуть вищі, ніж на молодь, яка потребує менше уваги лікаря.

    Тарифи на спеціалізовану та високоспеціалізовану медичну послугу розраховуються за так званими діагностично-спорідненими групами. Вони враховують ускладнення, супутні послуги тощо. Триває розробка класифікатора послуг за підтримки Світового Банку. 

    Тариф включатиме усі видатки для надання медичної послуги:

    – робота лікаря(-ів), медсестер та іншого персоналу;

    – комунальні видатки;

    – витратні матеріали та ліки;

    – амортизація обладнання;

    – адміністративні видатки тощо.

     

  • Чи будуть медичні послуги оплачуватися наперед?

     

    Методика розрахунку тарифів і коригувальні коефіцієнти будуть затверджуватися Урядом за погодженням Міністерства охорони здоров’я.

    Національна служба здоров’я України буде оплачувати надані медичні послуги та лікарські засоби за програмою медичних гарантій на підставі інформації та документів, що внесені надавачем медичних послуг до електронної системи охорони здоров’я eHealth.

    Надавач медичних послуг складатиме звіт в електронній системі охорони здоров’я eHealth, де зазначатиме обсяг наданих пацієнтам медичних послуг та лікарських засобів.

    Оплата тарифу за надані медичні послуги та лікарські засоби здійснюється в порядку черговості надходження таких звітів.

    На умовах попередньої оплати буде фінансуватися надання медичних послуг та лікарських засобів у випадках, встановлених Кабінетом Міністрів України.

     

  • Що таке електронна система охорони здоров’я e-Health?

     

    E-Health — електронна система, яка допомагає пацієнтам отримувати, а лікарям — надавати якісні медичні послуги. Завдяки цій системі Національна служба здоров’я контролюватиме, наскільки ефективно витрачаються виділені на охорону здоров’я державні кошти, і запобігатиме зловживанням. 

    e-Health буде впроваджуватися поступово, протягом кількох років. Перший етап — первинна медична допомога: сімейні лікарі, терапевти та педіатри. 

    Пацієнти укладатимуть декларації із обраними лікарями, і лікарі реєструватимуть їх у системі. НСЗУ зможе оплачувати лікарю ведення кожного пацієнта. А пацієнт отримає гарантовані державою безоплатні медичні послуги. Так eHealth допоможе реалізувати принцип «гроші ходять за пацієнтом». 

    У майбутньому eHealth дасть можливість швидко отримати свою медичну інформацію, а лікарям — правильно ставити діагноз з урахуванням цілісної картини здоров’я пацієнта. 

    Система замінить паперові медичні карти і довідки, які губляться. Лікарі виписуватимуть електронні рецепти, які неможливо підробити. 

    В Україні система складатиметься з центрального компонента, що відповідатиме за централізоване зберігання та обробку інформації, та медичних інформаційних систем (МІС).

    Медичні заклади зможуть обирати будь-яку медичну інформаційну систему з-поміж тих, які пройшли перевірку і підключилися до центрального компонента eHealth. При цьому комерційні МІСи гарантовано надають базовий пакет електронних сервісів. Із повним переліком МІСів можна ознайомитися на сайті eHealth. 

    Систему eHealth розробляє та впроваджує Проектний офіс, створений громадськими організаціями Transparency International Ukraine та Всеукраїнська мережа ЛЖВ. Систему створюють українські ІТ-фахівці коштом міжнародних донорів — Світового банку, урядів США та Канади, Глобального Фонду та інших. Проектний офіс співпрацює з Міністерством охорони здоров’я на основі Меморандуму. За експлуатацію eHealth буде відповідати створене з цією метою державне підприємство.

     

  • Що зміниться для сімейного лікаря з 1 січня 2018 року?

     

    – Перехідний період на нову систему фінансування — до 2020 року. У цей час зберігається та поступово зменшується фінансування на пацієнтів, які були приписані до сімейного лікаря раніше, та зростастає частка пацієнтів, які уклали декларацію. 

    – Середня ставка для сімейного лікаря за приписану людину у 2018 році — 370 гривень. 

    – Лікар первинної ланки матиме окремий бюджет на аналізи для пацієнтів.

    – Річний тариф за літню людину (65+) та малюка — вдвічі більший за тариф на чоловіка 25 років.

    – Лікар первинної ланки може діяти в статусі ФОП, ліцензійні умови спрощено. У такому випадку бюджет на підтримку пацієнтів піде напряму на його рахунок.

    – Якщо лікар працює як найманий працівник, він домовляється про зарплату з керівництвом.

    Власний прибуток лікаря ефективної сімейної практики з 2000 пацієнтами в статусі ФОП — до 18 тисяч гривень, медсестри — до 12 тисяч гривень. При цьому у групових практик менші витрати і більші доходи.

     

  • Який дохід на практику отримуватиме лікар первинної медичної допомоги?

     

    Тариф на медичні послуги з надання первинної медичної допомоги складається з двох частин: ставки на оплату медичної послуги та ставки на оплату діагностичних послуг, у тому числі лабораторних досліджень. 

    У бюджетній резолюції, яка була ухвалена парламентом у липні 2017 року, закладена сума середнього тарифу у 370 гривень на рік. Стільки буде отримувати лікар первинної ланки за кожного пацієнта. 

    При цьому середній тариф коливається в ту чи іншу сторону, залежно від різних факторів. Наприклад, якщо серед пацієнтів будуть діти до 5 років або пенсіонери у віці 65+, тариф буде майже вдвічі вищим.

    Це означає, що лікар первинної ланки буде отримувати в рік близько 700 тисяч гривень на свою практику, якщо набере максимальне рекомендовну кількість пацієнтів у 2 тисячі осіб. Це разюче відрізняється від суми в 210 гривень, яку використовували для попередніх розрахунків. 

    У бюджетній резолюції закладена сума на 2019 рік — за кожного пацієнта в середньому по 450 гривень в рік. Планується, що з року в рік ця сума буде поступово збільшуватися.

    Лікарем первинної ланки може бути сімейний лікар, педіатр або терапевт. Ці лікарі можуть стати фізичною особою-підприємцем (ФОП) та відкрити власну практику, а також об’єднуватися з іншими лікарями в амбулаторії чи центри первинної медичної допомоги, щоб оптимізувати витрати. 

    Також лікарі первинної медичної допомоги можуть бути найманими працівниками в комунальних закладах первинної медичної допомоги. У цьому випадку лікар домовляється про заробітну плату з адміністрацією закладу, відповідно до кількості пацієнтів, яких він задекларує. При цьому тарифні сітки, що діють зараз, не будуть застосовуватися.

     

  • Як будуть фінансуватися інфекційні відділення, а також робота таких спеціалістів як, наприклад, патологоанатоми?

     

    Заходи боротьби з епідеміями, проведення медико-соціальної експертизи, діяльність, пов’язана з проведенням судово-медичної та судово-психіатричної експертиз, та інші програми в галузі охорони здоров’я, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій будуть фінансуватися окремо за рахунок Державного бюджету України. Буде створений окремий перелік таких програм, який затвердить Кабінет Міністрів.

    Інфекційні відідлення будуть фінансуватися так само, як і інші стаціонари — за надані послуги. Витрати на паталогоанатомічне бюро мають входити у загальні витрати закладу, якщо ці відділення є їх підрозділами. 

    Така норма передбачена у законопроекті №6327.

     

  • Хто буде ініціатором укладення договору з сімейним лікарем?

     

    Громадянин може обрати будь-якого сімейного лікаря, незалежно від місяця проживання чи реєстрації. 

    Ініціатором укладання декларації може бути як лікар, так і громадянин. У кожного своя зацікавленість: у лікаря — кількість контрактів (від цього залежатиме його заробітна платня); у громадянина — бажання мати доступ до медичної допомоги, у якому допоможе особистий лікар.

     

  • Чи не суперечить реформа статті 49 Конституції України?

     

    У державних і комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога надається безоплатно. Безоплатність, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 29 травня 2002 р. No 10- рп/2002 означає, що особа не повинна відшкодовувати вартість медичної допомоги ні у вигляді будь-яких платежів, ні у будь-якій іншій формі, незалежно від часу надання медичної допомоги. Не забороняється за окрему плату надавати громадянам медичні послуги, які виходять за межі медичної допомоги.

    Згідно із законопроектом №6327 меддопомога завжди і в повному обсязі надається громадянам за рахунок коштів державного бюджету. На первинному рівні та в разі настання екстреної ситуації держава оплачуватиме 100% всього необхідного лікування та, що важливо, медикаментів. Первинна медична допомога покриватиме близько 80% усіх звернень за медичною допомогою.

    На вторинному і третинному рівнях держава гарантує 100% оплату медичної допомоги та інших медичних послуг та лікарських засобів, що входять до лікування та визначені програмою медичних гарантій.

    Законопроект №6327 не передбачає стягнення з громадян жодної плати за необхідну їм медичну допомогу.

     

  • Чи не призведе медреформа до закриття лікарень і скорочення медичних працівників?

     

    У законопроектах про медреформу немає жодного слова про закриття лікувальних закладів чи скорочення медперсоналу. На першому етапі реформи Національної служби здоров’я укладе договори з усіма лікарнями, щоб ніхто не залишився без медичної допомоги. Але з часом конкуренція і принцип «гроші йдуть за пацієнтом» призведуть до впорядкування мережі медзакладів — малопотужні, погано оснащені і мало завантажені лікарні, де просто небезпечно лікуватись, будуть перепрофільовані під реальні потреби населення — на реабілітаційні, діагностичні центри, хоспіси. 

    Найкращі лікарні будуть додатково технічно та кадрово підсилені, щоб кожен, хто до них звертається, мав можливість отримати якісну медичну допомогу. Без роботи можуть залишитись лише ті, до кого не захочуть йти люди. Хороший лікар завжди матиме потік пацієнтів і достойні гроші за свою роботу! Реформа сприятиме тому, що лікарі конкуруватимуть за пацієнта.

    Впорядкуванням мережі лікувальних закладів опікуватиметься місцева влада. Місцеві громади мають вирішити, які з них потрібно підсилити, а які перепрофілювати. 

    У рамках утворення госпітальних округів МОЗ визначає норми навантаження та види медичної допомоги, які будуть надаватися в основних лікарнях госпітальних округів. Завдяки децентралізації місцеві бюджети мають достатньо коштів для того, щоб покращити мережу медзакладів, створити належні умови для роботи лікарів, відремонтувати дороги до лікарень. Держава зі свого боку виділить додаткові гроші на підсилення потужних закладів та перепрофілювання слабких та малозавантажених.

     

  • Чи залишатимуться вузькі спеціалісти при поліклініках?

     

    Медичні заклади самі вирішуватимуть, які спеціалісти їм потрібні для надання замовлених державою послуг. За досвідом інших країн, можна очікувати поступове зменшення запитів до вузьких спеціалістів паралельно з підвищенням кваліфікації сімейних лікарів.

    Також варто зазначити, що перспективним є перекваліфікація вузьких спеціалістів до лікарів загальної практики. У такому випадку лікар зможе надавати і послуги первинної медичної допомоги (і мати гідний стабільний дохід) і, за наявності необхідного обладнання, надавати профільні послуги.

    Сімейні лікарі з додатковою спеціалізацією будуть користуватися додатковим попитом з боку пацієнтів з відповідними хронічними захворюваннями. Особливо це стосується кардіологів, пульмонологів, гастроентерологів.

     

  • Чи буде сімейний лікар виїжджати на виклики пацієнтів?

     

    Лікар первинної меддопомоги (сімейний лікар, педіатр, терапевт) на власний розсуд приймає рішення про надання окремих послуг за місцем проживання або перебування пацієнта або телефом чи по Інтернету. 

    Вік пацієнта, віддаленість його місця перебування від місця прийому сімейного лікаря чи відсутність у пацієнта коштів на проїзд не можуть бути єдиними підставами для виклику та виїзду лікаря. 

    Рішення залишається за лікарем.

     

  • Як фінансуватиметься стоматологія, лабораторна служба, рентгенологи, флюорографія?

     

    Стоматологія, окрім екстреної та дитячої, не буде оплачуватися Національною службою здоров’я України.

    Лабораторні аналізи, рентгенологія, флюорографія не є послугами самі по собі. Але вони є частиною майже всіх послуг, які оплачує НСЗУ. Витрати на них є частиною тарифів відповідних послуг.

     

  • Чи сплачуватиме Національна служба здоров’я за послуги приватним лікарням?

     

    Якщо приватна лікарня укладе договір на надання медичних послуг населенню з Національною службою здоров’я, вона буде отримувати кошти за єдиними тарифами, які є однаковими для всіх медичних закладів, незалежно від форми власності.

     

  • Які медичні послуги та ліки оплачуватимуться з держбюджету, а які – з місцевих бюджетів?

     Національна служба здоров’я України за програмою медичних гарантій оплачуватиме надання пацієнтам конкретного списку послуг з державного бюджету. Але, звичайно, будуть і послуги, які не оплачуються державою. 

    Органи місцевого самоврядування можуть створювати окремі програми місцевих бюджетів на закупівлю додаткових послуг в інтересах місцевого населення. Також органи місцевого самоврядування як власники закладів зможуть виділяти додаткове фінансування, наприклад, на оновлення технічного забезпечення медзакладів або додаткові премії медичних працівників.
     

  • Хто оплачуватиме працю медичних сестер, фельдшерів?

     

    Вартість роботи усіх медичних працівників, які беруть участь у наданні медичної послуги, буде закладена в тариф надання спеціалізованої та високоспеціалізованої медичної послуги. НСЗУ сплачує кошти за надані послуги напряму медичному закладу, а той, у свою чергу, оплачує з цих грошей роботу медичних працівників, у тому числі середнього та молодшого медперсоналу — медичних сестер, фельдшерів тощо.

  • Чи може сімейний лікар відмовитися від пацієнта?

     Чи може сімейний лікар відмовити пацієнту в укладенні декларації?

    У статті 9 законопроекту №6327 чітко передбачено, що пацієнт реалізує своє право на вибір лікаря шляхом подання надавачу медичних послуг декларації про вибір лікаря первинної медичної допомоги.

    Лікарю, який надає первинні медичні послуги, забороняється відмовляти у прийнятті декларації про вибір лікаря на підставі наявності у пацієнта хронічного захворювання, його віку, статі, соціального статусу, матеріального становища, зареєстрованого місця проживання тощо, крім випадків, передбачених законодавством.

    Випадки, передбачені законом, описані в Основах законодавства у статті 34, де зазначається, що лікар має право відмовитися від подальшого ведення пацієнта, якщо той не виконує медичних приписів або правил внутрішнього розпорядку медзакладу, за умови, що це не загрожуватиме життю хворого і здоров’ю населення.

     

  • Чи будуть українці укладати договори зі спеціалістами вузького профілю, як в первинній ланці?

     

    Пацієнти підписують Декларацію про вибір лікаря тільки з сімейним лікарем або терапевтом чи педіатром. Вузькі спеціалісти у поліклініках та лікарні до 2020 року будуть працювати, як і раніше. 

    З 2020 року Національна служба здоров’я починає сплачувати за послуги на вторинній і третинній ланці, що ввійдуть в програму медичних гарантій. Ці послуги будуть надаватися безоплатно, якщо пацієнт звернувся за направленням сімейного лікаря або терапевта чи педіатра. 

    При цьому пацієнт зможе самостійно обирати вузького спеціаліста чи заклад, у якому отримає послугу. НСЗУ оплатить звернення на підставі інформації та документів, що надасть медзаклад до електронної системи охорони здоров’я. Для цього заклад складатиме звіт в електронній системі охорони здоров’я, в якому зазначається обсяг наданих медичних послуг та лікарських засобів.
     

  • Яку юридичну силу мають декларації?

     

    Підписуючи декларацію пацієнт повідомляє Національну службу здоров’я України про вибір лікаря первинної медичної допомоги. Саме тому цей документ так і називається — Декларація про вибір лікаря з надання первинної медичної допомоги. 

    На основні цієї інформації, занесеної в реєстр, НСЗУ обчислює кошти, які за контрактом має отримати медична практика, до якої прикріпився пацієнт.

     

  • Яким чином фінансуватиметься надання первинної медичної допомоги особам, які не уклали декларацій?

     

    Як тільки у вашому закладі первинної медичної допомоги розпочнеться приписна кампанія, для отримання медичної допомоги ви маєте підписати Декларацію про вибір лікаря первинної допомоги підчас першого візиту.

    Відповідно, поки ви не звернетеся по первинну медичну допомогу, держава не оплачуватиме послуги, які не надаються. Після першого ж звернення та підписання декларації з лікарем, за пацієнта починає платити держава.

    Варто пам’ятати, що якщо лікар потрапив в ситуацію, де людина потребує екстренного втручання, він має це зробити незалежно від того, чи підписав пацієнт декларацію. З 2020 року, коли медична реформа повністю запрацює, лікар не зобов’язаний надавати послуги первинної медичної допомоги людині, яка відмовляється підписувати декларацію. Оскільки з 2020 року лікарі первинної допомоги будуть отримувати гроші тільки за пацієнтів, які обрали їх своїми лікарями і підписали декларації.

    Пацієнт зможе за власний кошт купити у лікаря необхідні йому медичні послуги не підписуючи з ним декларацію. Це не є незаконним, але не регулюється державою і оцінка якості цих послуг залишиться поза системами державного контролю якості.

    За інформацією МОЗ

Авторadmin_opnl

Джерела клінічних настанов

Як один із кроків реформи і наближення української медицини до світових стандартів лікування і діагностики ми дозволили нашим лікарям базувати свої рекомендації пацієнтам на сучасних міжнародних протоколах.

Відтак, кожен лікар зможе упевнитися, що те, що він призначає людині – найдієвіше і найоптимальніше з відомого людству, а кожен пацієнт матиме інструмент для контролю якості медичної допомоги, що йому надається.

Світова наука не стоїть на місці і українці не мають лишатисяосторонь прогресу. Клінічні настанови, які ми вам пропонуємо, постійно оновлюються. Будь ласка, користуйтеся ними.

УНІВЕРСАЛЬНІ

НАЦІОНАЛЬНІ

СЕРЦЕВО-СУДИННІ ЗАХВОРЮВАННЯ

ТРАВМА

ОНКОЗАХВОРЮВАННЯ

НЕВІДКЛАДНА МЕДИЧНА ДОПОМОГА 

Авторadmin_opnl

Ключові зміни у лікуванні мультирезистентного та рифампіцин-резистентного туберкульозу ВООЗ в перекладі українською

У серпні 2018 року Всесвітня організація охорони здоров’я опублікувала основні ключові зміни до підходів лікування мультирезистентного туберкульозу. Оновлені та деталізовані рекомендації ВООЗ щодо лікування мультирезистентного туберкульозу будуть опубліковані до кінця 2018 року, включаючи деталізовану оцінку даних GRADE. 
ЗАВАНТАЖИТИ

Центр громадського здоров’я МОЗ України нещодавно провів телеконференцію для інформування фахівців регіональних протитуберкульозних служб щодо ключових змін у підходах до лікування мультирезистентного туберкульозу. Під час телеконференції обговорили першочергові кроки для підготовки регіонів до впровадження оновлених режимів лікування мультирезистентного туберкульозу відповідно до останніх рекомендацій ВООЗ.

Зокрема, ВООЗ рекомендує для національних протитуберкульозних програм:

  • замінити канаміцин на амікацин у корокострокових курсах лікування, не чекаючи, доки будуть використані існуючі запаси канаміцину;
  • проінформувати пацієнтів на лікуванні про відносні переваги та недоліки продовження короткострокового курсу лікування із застосуванням канаміцину;
  • посилити клінічний та мікробіологічнийй моніторинг, а також моніторинг безпеки, щоб забезпечити швидкий перехід пацієнтів на нові довготривалі курси лікування МР ТБ у випадку появи перших ознак непереносимості препаратів, ототоксичності або відсутності реакції на препарати.

Фахівці Центру громадського здоров’я будуть спільно з партнерами супроводжувати регіональні протитуберкульозні програми у належному впровадженні змін, рекомендованих ВООЗ, а також завчасно планувати внесення змін до закупівель протитуберкульозних препаратів.

Авторadmin_opnl

Розпочалась реорганізація Дніпровської психіатричної лікарні з суворим наглядом

У відповідності до оновлених вимог Закону України «Про психіатричну допомогу», пацієнтів з  ДУ «Українська психіатрична лікарня з суворим наглядом МОЗ України» переведуть у психіатричні лікарні, що розташовані ближче до місця їхнього проживання. Медзаклад приєднається до Центру психічного здоров’я у якості окремого структурного підрозділу.

ДЛЯ ЧОГО РЕОРГАНІЗОВУЮТЬ ДУ «УКРАЇНСЬКА ПСИХІАТРИЧНА ЛІКАРНЯ З СУВОРИМ НАГЛЯДОМ МОЗ УКРАЇНИ»

10 червня 2018 року було введено в дію Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо надання психіатричної допомоги», який значно розширив права пацієнтів у психіатричних закладах. Тепер пацієнти можуть самостійно звернутись до суду та отримати альтернативний висновок щодо стану свого психічного здоров’я, а раніше дозволену медичну стерилізацію без згоди пацієнта заборонено.

Закон визначає, що примусові заходи медичного характеру (не пов’язані з позбавленням волі), мають застосовуватися в закладі з надання психіатричної допомоги в межах адміністративно-територіальної одиниці проживання особи, за її бажанням.

Щоби привести діяльність психіатричних медзакладів у відповідність до міжнародних та національних нормативно-правових актів, прийнято рішення про реорганізацію  ДУ «Українська психіатрична лікарня з суворим наглядом МОЗ України» і переведення пацієнтів до лікарень, які розташовані ближче до місця їхнього проживання.

ЯК І КУДИ ПЕРЕВОДИТИМУТЬ ПАЦІЄНТІВ З ДНІПРОВСЬКОЇ ПСИХІАТРИЧНОЇ ЛІКАРНІ СУВОРОГО НАГЛЯДУ

Станом на 17 вересня, в ДУ «Українська психіатрична лікарня з суворим наглядом МОЗ України» на лікуванні перебуває 655 пацієнтів. Згідно з законом, переведення пацієнтів у лікувальні заклади за місцем проживання відбувається після того, як пацієнт висловить бажання (напише відповідну заяву).

Першими переведуть пацієнтів з Дніпровської області – у Дніпровську обласну психіатричну лікарню.

Станом на тепер, пацієнтів готові приймати у 12 психіатричних лікарнях по усій країні – там є відповідні умови, місця та медичний персонал.

КОНТЕКСТ

За радянських часів лікарня була яскравим прикладом «каральної психіатрії»: тут утримували дисидентів і примусово їх лікували від неіснуючих хвороб. З того часу змінились підходи, але навіть зараз умови перебування в цій лікарні більше нагадують тюрму, а не лікарню. Це суперечить світовим нормам і оновленим положенням законодавства України, про що неодноразово наголошували Омбудсмен та українські та міжнародні правозахисні організації.

За інформацією МОЗУ

Авторadmin_opnl

Дайджест №10: Фінансове планування закладів первинної медичної допомоги

У новому номері національної медичної стіннівки МОЗ розповідає про те, як закладам первинної медичної допомоги планувати доходи і витрати в умовах нової моделі фінансування, відповідає на поширені питання про зміни в охороні здоров’я, а керівники медзакладів діляться, як витрачатимуть кошти, отримані від Нацслужби здоров’я.

Завантажити дайджест: https://bit.ly/2Nx3bQB

Авторadmin_opnl

МОЗ України оприлюднило для громадського обговорення Стратегію розвитку медичної освіти

Зміни у медичній освіті є невід’ємною складовою трасформації системи охорони здоров’я в цілому. Підвищити конкурентоспроможність вищої медичної освіти в Україні, вивести її на якісно новий рівень і внаслідок цього – підвищити якість надання медичних послуг – дозволять системні і послідовні зміни. Вперше в історії незалежної України держава впроваджує комплексний підхід і пропонує для громадського обговорення Стратегії розвитку медичної освіти. Реалізація стратегії відбуватиметься впродовж 10 років.

ЩО ЗМІНИТЬСЯ В РЕЗУЛЬТАТІ РЕАЛІЗАЦІЇ СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ

1. Підвищиться якість вищої медичної освіти

  • Буде впроваджено нові стандарти медичної освіти.

Освітні програми мають відповідати найновішим здобуткам медичної науки. Від лікарів залежать людські життя, тому вони мають навчатися за високими стандартами, які буде розроблено з урахуванням міжнародних рекомендацій.

  • Студентів на лікарські спеціальності відбиратимуть за високими вимогами.

Встановлення високого прохідного бар’єру на вступ для майбутніх лікарів.

  • Новий кваліфікаційний іспит дозволить підвищити якість оцінювання знань студентів.

Оцінювання студентів-медиків відбуватиметься відповідно до міжнародних стандартів. Український лікар має знати не менше, ніж, до прикладу, американський чи іспанський.

  • Викладачі медуніверситетів будуть якісно підвищувати свою кваліфікацію.

Ті, хто навчають медиків, мають постійно розвиватися і тримати руку на пульсі медичної науки. Стратегія пропонує розробку комплексної програми вдосконалення кваліфікації викладачів, можливості для навчання і стажування в закордонних університетах, пошук фінансування, пошук партнерських організацій для проходження навчання, вивчення іноземних мов, участь у міжнародних конференціях викладачів та аспірантів на умовах відкритого прозорого конкурсу, підтримку викладачів, які мають публікації у журналах, що входять до Scopus та/або Web of Science.

2. Якісно зміниться післядипломна освіта

  • Нова модель інтернатури  передбачатиме справедливий розподіл на інтернатуру.

Створення національного рейтингу випускників та електронна система забезпечать чесний і прозорий розподіл на інтернатуру.

  • Буде впроваджено резидентуру для лікарів, які хочуть отримати більш глибокі знання в медичній галузі.
  • Запрацює система безперервного професійного розвитку лікарів.

Застаріла система підвищення кваліфікації трансформується в систему безперервного професійного розвитку: лікар має навчатися щороку. Де це робити і які саме навички вдосконалювати — вирішує він особисто. Відповідно до нової моделі, має відбутися демонополізація освіти, — тепер вибір місця чи організації переходить до лікаря. Визнаються: освіта, отримана за кордоном, участь у професійних семінарах та конференціях, онлайн-курси, майстер-класи та інше.

3. Ефективне фінансування та управління

  • Зміниться механізм фінансування університетів – він  базуватиметься на визначених індикаторах успішності закладів вищої освіти.

Університети, які готують кращих студентів, отримують більше фінансування. Створюючи конкуренцію за фінансування, ми підвищимо і якість освіти, і якість майбутніх лікарів.

  • Медуніверситети стануть автономними – як організаційно, так і академічно і фінансово.

Закріплене Законом “Про вищу освіту” поняття університетської автономії передбачає широкі можливості університетів в організації навчального процесу, управлінні, визначенні навчальних планів і дисциплін – це стимулює розвиток академічної спільноти та можливості ефективного самоврядування закладів вищої освіти. Такі права мають повністю реалізовувати й медичні університети.

4. Зміниться академічна культура

  • Держава разом з університетами викорінюватиме плагіат, фальсифікації фабрикації та інші форми академічної недоброчесності у медичній освіті та науці.

Наукові дослідження студентів-медиків та їхніх викладачів будуть ретельно перевірятися на плагіат. Майбутній лікар не може користуватися чужою працею, він/вона мусить звикати всього добиватися власноруч. Університети розроблятимуть внутрішні  етичні кодекси і будуть їх дотримуватися.

  • Відбудеться інтернаціоналізація медосвіти: досвід та знання за кордоном зможуть отримати як студенти, так і викладачі.

Розширення можливостей мобільності студентів та викладачів дозволить включити українську медичну освіту у світовий дискурс. Університети та студенти отримають підтримку для участі в Erasmus+. Також буде створено державну програму сприяння міжнародному обміну українських студентів-медиків і запрошення іноземних професорів до викладання в українських медичних університетах.

5. Розвиватимуться наукові дослідження

  • Стимулювання українських науковців до проведення якісних досліджень, їх публікація в міжнародних наукових журналах.

Без якісних наукових досліджень наша медична наука стоятиме на місці. Наше завдання – стимулювати науковців дискутувати про способи вирішення проблем та новації в медицині на міжнародному рівні.

  • Підвищення якості дисертацій через запровадження практики незалежного анонімного рецензування робіт, а також контролю наукової новизни дисертаційних досліджень за допомогою залучення анонімних незалежних фахівців (з інших наукових установ України та з-за кордону).

Стратегія розвитку медичної освіти в Україні – це план комплексних змін, що будуть впроваджуватися протягом 10 наступних років. Перші з них будуть втілені вже цього року: будуть змінені умови прийому до медичних закладів вищої освіти (мінімальний прохідний бал 150 з біології/хімії, а також з математики/фізики при вступі на всі спеціальності галузі знань “Охорона здоров’я”).

До кінця 2019 року будуть затверджені нові освітні стандарти для спеціальностей “Медицина”, “Стоматологія”, “Педіатрія”. Також наступного року відбудеться перший етап ЄДКІ для ІІІ курсів. Наступного ж року буде розроблена нормативна база для змін в інтернатурі/резидентурі, система розподілу на них та імплементована постанова про безперервний професійний розвиток лікарів.

Для кращого розуміння проекту Стратегії експерти Міністерства розробилианалітичну довідку, в якій більш детально окреслений стан медосвіти в Україні, проблеми та напрями розвитку, які надалі реалізовуватиме МОЗ України.

Обговорення Стратегії триватиме до 12 жовтня 2018 року. Пропозиції та зауваження надсилати на електронну адресу: medosvitamoz@gmail.com, або ж за адресою: 01601, м. Київ, вул. Грушевського, 7, Директорат науки, інновацій, освіти та кадрів МОЗ України.

Переглянути відео: https://goo.gl/11544D

Авторadmin_opnl

Український інститут соціальної і судової психіатрії та наркології прийнятий до Міжнародного консорціуму університетів для зниження потреби в наркотиках

Директор Українського науково-дослідного інституту соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України Ірина Пінчук у якості члена Ради директорів брала участь у третій щорічній конференції Міжнародного Консорціуму Університетів для зниження потреби в наркотиках.

Загалом у конференції взяли участь 85 учасників – представники з 23 країн світу. Включення України до подібної спільноти – важливий крок, який дозволить впроваджувати у нашій країні кращий світовий досвід лікування залежностей.

Щорічна конференція Міжнародного консорціуму університетів для зниження потреби в наркотиках – це глобальний консорціум університетів, який пропонує магістерські та післядипломні навчальні програми, що зосереджують особливу увагу на передачі та адаптації науково обґрунтованих знань щодо запобігання та лікування розладів вживання психоактивних речовин.

Джерело: МОЗУ

Авторadmin_opnl

Онлайн-курс «Інтегрована допомога для осіб із психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання опіоїдів»

На платформі дистанційного навчання Центру громадського здоров’я відкрито реєстрацію на новий навчальний онлайн-курс: «Інтегрована допомога для осіб із психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання опіоїдів».

Дистанційний курс буде корисним як для керівників закладів охорони здоров’я, відділень, так і для усіх фахівців, які розбудовують співпрацю закладів і установ із надання інтегрованої допомоги пацієнтам ЗПТ.

Відеолекції, завдання, форум доступні в будь-який час. Пройти курс ви зможете до кінця серпня 2018 року.

Зареєструватись на курс можна за посиланням

Курс є повністю безоплатним. Учасники онлайн курсу, які успішно закінчать навчання, отримають сертифікат. Викладач може рекомендувати навчальну літературу для поглибленого вивчення теми, але матеріалів, доступних у межах курсу, буде достатньо для успішного його закінчення.

Докладніше: Центр громадського здоров’я

Авторadmin_opnl

Дайджест МОЗУ №9: Нові правила роботи в умовах трансформації охорони здоров’я

У новому номері національної медичної стіннівки МОЗ розповідає про медичні послуги, які мають надавати сімейні лікарі, терапевти і педіатри, відповідає на поширені питання про зміни в охороні здоров’я, а лікарі діляться досвідом, як вирішити питання щодо викликів додому.

Ознайомитись з Дайджестом № 9 можна тут

Авторadmin_opnl

Ботулізм: як захистити себе та отримати сироватку для лікування

Станом на 16 липня 2018 року в Україні зареєстровано 58 випадків ботулізму, внаслідок яких захворіло 65 людей, 5 із них померло.
Міністерство охорони здоров’я України нагадує керівникам структурних підрозділів з питань охорони здоров’я обласних та Київської міської державних адміністрацій про порядок отримання протиботулінічної сироватки та дії органів місцевого самоврядування щодо локалізації осередку отруєння та недопущення поширення харчового отруєння:

  1. керівник закладу охорони здоров’я або за його відсутності лікуючий лікар або черговий лікар в разі виявлення в особи ймовірного та/або підтвердженого випадку ботулізму, невідкладно, впродовж 15 хвилин інформує Відповідальну особу “Українського науково-практичного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Міністерства охорони здоров’я України”
  2. отримати протиботулінічну сироватку (антитоксин) можна зі спеціалізованого складу ДП “Укрвакцина МОЗ України”. Введення протиботулінічної сироватки передбачено, серед іншого в курсі лікування, при встановленні імовірного та/або підвердженого діагнозу ботулізм. Така сироватка блокує дію токсину, що потрапив до організму. Отримати сироватку можна у будь-який час (навіть вихідні або неробочі години)! Для отримання сироватки необхідно звернутись напряму до відповідального співробітника ДП “Укрвакцина МОЗ України” (наказ МОЗ України №1311 від 13.07.2018)
  3. обов’язково повідомити територіальні органи Держпродспоживслужби та поінформувати органи місцевого самоврядування про виявлення випадку захворювання на ботулізм та необхідність запобігти виникненню нових випадків захворювання. Місця торгівлі, громадського харчування чи виробництва харчових продуктів, де могла бути придбана чи вироблена їжа, що спричинила ботулізм, мають бути перевірені. Органи місцевого самоврядування мають вжити належних заходів щодо підозрілого та/або встановленого джерела отруєння у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Наразі в Україні наявні сироватки від ботулізму. Це високоякісні ліки канадського виробництва, закуплені Програмою розвитку Організації Об’єднаних Націй (ПРООН) та передані Україні в якості гуманітарної допомоги. Крім того, з цього року Уряд вперше включив специфічні сироватки, серед яких протиботулінічний антитоксин, до переліку лікарських засобів і виробів медичного призначення, що закуповуються міжнародними спеціалізованими організаціями за кошти державного бюджету 2018 року.

Міністерство охорони здоров’я України звертає увагу всіх громадян, що ботулізм – це тяжке харчове отруєння, зумовлене споживанням продуктів, що містять ботулотоксини. Збудник хвороби розмножується в анаеробному стані (без доступу кисню) за неправильних умов зберігання чи транспортування продуктів харчування. Найкращий спосіб захистити своє здоров’я – утримуватися від вживання їжі, про якість якої споживачу достеменно невідомо. До факторів ризику належать споживання в’яленої, солоної та консервованої риби, консервів або виробів з м’яса, якщо вони не проходили термічну обробку перед вживанням.

За інформацією МОЗ України

Авторadmin_opnl

Інтеграція послуг охорони психічного здоров’я у систему первинної медичної допомоги: чому це важливо 

Багато суспільних міфів і відсутність доступної інформації про причини виникнення психічних розладів, їх перебіг та лікування часто сприяють погіршенню функціонування цих людей в соціумі, поширенню дискримінації та стигматизації щодо людей з психічними розладами.

Так, наприклад, багато хто вважає, що проблеми у сфері психічного здоров’я виникають лише у невеликої групи населення, хоча насправді, у близько 60% людей, які відвідують медичні заклади первинної ланки, діагностується психічний розлад. Інша поширена думка, що психічні захворювання невиліковні, хоча відомо, що ефективне лікування існує та може успішно реалізовуватися на рівні первинної ланки надання медичної допомоги. Дехто переконаний, що люди, які мають психічні порушення є жорстокими та неврівноваженими і тому повинні бути ізольованими, коли ж, насправді, більшість тих, хто хворіє, не схильні до агресивних дій щодо інших осіб. Більшість людей, які хворіють психічними розладами можуть повноцінно жити та працювати в суспільстві.

 

7 ПРИЧИН ДЛЯ ІНТЕГРАЦІЇ ПОСЛУГ ОХОРОНИ ПСИХІЧНОГО ЗДОРОВ’Я У СИСТЕМУ ПЕРВИННОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ

1. Психічне та фізичне здоров’я взаємопов’язані

Люди, які страждають психічними розладами, часто не можуть дбати про своє здоров’я настільки ефективно, як люди, які не мають проблем у психічній сфері. Багато людей також страждає від фізичних та психічних проблем зі здоров’ям одночасно. Інтегрована первинна медична допомога забезпечує отримання лікування у цілісний спосіб: людям з соматичними (фізичними) проблемами надається допомога при психічних розладах і здійснюється нагляд за фізичним здоров’ям людей, які страждають на психічні розлади.

2. Допомога людям із психічними розладами надається не в повному обсязі

В усіх країнах поширеність психічних розладів серед населення є набагато вищою у порівнянні з фактичною кількістю людей, які отримують лікування та догляд. Медична допомога спеціальних служб та послуг для надання допомоги людям із психічними розладами на первинній ланці суттєво підвищує ефективність лікування та догляду.

3. Допомога у сфері психічного здоров’я на первинній ланці покращує доступ населення до спеціалістів та фахових послуг

Коли психічне здоров’я інтегроване в систему первинної медичної допомоги, люди можуть отримати доступ до послуг з охорони психічного здоров’я ближче до місця свого проживання. При цьому сім’я та близьке оточення пацієнта активно залучаються у лікувальний процес, підтримують  його у повсякденній діяльності, що є доброю передумовою для одужання. Надання послуг у сфері психічного здоров’я на рівні первинної медичної допомоги сприяє тому, що населення усвідомлює важливість цієї проблеми, знання про психічне здоров’я поширюються, а лікарі можуть здійснювати тривале спостереження за людьми, які хворіють, та скеровувати їх у відповідні служби у разі потреби.

4. Первинна медична допомога у галузі психічного здоров’я сприяє дотриманню прав людини

Послуги, які надаються людям із психічними розладами на рівні первинної медичної допомоги, мінімізують стигму та дискримінацію у суспільстві. Вони також зменшують ризик порушення прав людини, що може спостерігатися у психіатричних інституціях та інтернатах.

5. Первинна медична допомога у галузі психічного здоров’я є фінансово доступнішою та економічно ефективнішою

Послуги, які надаються особам із психічними розладами на рівні первинної ланки медичної допомоги є економічно доступнішими, ніж лікування у психіатричному стаціонарі. Суттєво менше коштів затрачається на лікування з бюджету. Пацієнти та члени їхніх сімей не витрачають додаткові кошти на пошук фахівців та транспорт. Таким чином, лікування поширених психічних розладів є економічно ефективнішим, а інвестиції з боку держави  можуть бути використані більш раціонально.

6. Первинна медична допомога у сфері психічного здоров’я сприяє кращим результатам лікування

Більшість людей, які страждають психічними розладами та отримують допомогу на первинній ланці системи охорони здоров’я, мають добрі результати лікування за умови налагодженої мережі послуг на вторинному рівні надання медичної допомоги  та у громаді.

7. Соціальне та економічне навантаження, пов’язане з психічними розладами

Психічні розлади поширені в усіх суспільствах. Людина, яка страждає психічним захворюванням, потребує тривалого лікування та реабілітації. Близьке оточення пацієнта (батьки, родичі) також залучені у лікувальний та реабілітаційний процес. Це потребує значного соціального та матеріального ресурсу, що позначається на економіці суспільства в цілому. ​
За матеріалами World Health Organization and World Organization of Family Doctors (Wonca) 2008. Переклад Інституту Психічного Здоров’я Українського Католицького Університету, 2017

Авторadmin_opnl

МОЗ: В Україні оновлено Національний календар профілактичних щеплень

Оновлення  в календарі стосуються  вакцинації проти гепатиту В та туберкульозу. Новації в календарі базуються на міжнародному досвіді проведення імунізації, а також відповідають рекомендаціям Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ).

Щодо вакцинації проти туберкульозу

Діти отримуватимуть єдине щеплення БЦЖ проти туберкульозу на 3-5 добу. Це доказово обґрунтований підхід з доведеною ефективністю. Такий підхід відповідає рекомендаціям Всесвітньої організації охорони здоров’я та визнаний світовою медичною спільнотою.

Щодо вакцинації проти гепатиту В

Відтепер другу дозу вакцини проти гепатиту В дитина отримуватиме у другий місяць життя. Це дозволить дозволить у майбутньому використовувати комбіновану багатокомпонентну вакцину, що зменшить кількість візитів на вакцинацію у перший місяць життя дитини.

Таким чином, національний календар щеплень в Україні відтепер відповідає досвіду країн Європи, де вакцинація проти гепатиту В співпадає або поєднується з імунізацією проти дифтерії, правця, кашлюку та поліомієліту у дітей (у 2 та 6 міс).

Такий підхід є доцільним та науково обґрунтованим і допомагає збільшити частку дітей, щеплених своєчасно.

Нагадаємо, наразі в Україні обов’язковою є вакцинація дітей від 10 небезпечних хвороб:

  • гепатиту В,
  • туберкульозу,
  • поліомієліту,
  • дифтерії,
  • кашлюку,
  • правця,
  • гемофільної інфекції,
  • кору,
  • краснухи
  • і епідемічного паротиту.

Всі вакцини для дітей, необхідні для імунізації згідно з Національним календарем щеплень, передані в регіони та доступні безоплатно в закладах первинної медичної допомоги України. Всі ці вакцини є якісними, ефективними та безпечними, прекваліфіковані ВООЗ. Деякі вакцини є однокомпонентними (захищають від одного захворювання), інші – багатокомпонентними (захищають від двох чи більше захворювань одночасно). Вакцини, що закуповується для України за кошти державного бюджету, закуповує Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ).

Авторadmin_opnl

Дайджест МОЗ № 8: Як працює програма «Доступні ліки»

У черговому номері «Дайджесту змін в охороні здоров’я» МОЗ розповідає про принцип роботи і досягнення програми «Доступні ліки», відповідає на питання щодо нових вимог до виписування рецептів, розповідає, як працює відшкодування ліків у селах України.

Ознайомитись з Дайджестом № 8 можна тут

ГОЛОВНЕ МЕНЮ